|
Чому ви вирішили залучитися до активізму та досліджень у сфері забезпечення гендерної рівності? Що спонукало Вас до такого кроку?
Моя залученість розпочалася ще із студентських років. Будучи аспірантом в Університеті Каліфорнії, я зустрічався з дівчиною, яка працювала в притулку для жінок-жертв домашнього насильства. Коли я відвідав це місце, поспілкувався із жінками, то був глибоко вражений досвідом жінок і вирішив також там працювати. Але моя подруга відповіла, що я не можу це робити, адже я чоловік. І мені слід працювати власне із чоловіками. Тобто, з тими, хто чинить насильство. Прийшлося погодитися. Я пройшов спеціальний тренінг і отримав кваліфікацію на роботу із кривдниками. Через певний час я зрозумів, що хочу робити щось більш політичне і активістське, тому заснував у Каліфорнії групу чоловіків проти згвалтування. Це було в кінці 1970-х років. Наразі чоловічий рух проти насильства в США (anti-violence movement) містить велику кількість організацій і є важливим актором на арені подолання насильства проти жінок. Адже це інший підхід до проблеми – превентивна робота з так званими потенційними кривдниками, чоловіками, які не справляються із своєю агресією та чинять насильство.
Потім ви також почали викладати курси на гендерну тематику?
Так. В 1982 році я робив доповідь у Ратгерс університеті, де викладав в той час, на тему насильства і чоловіків. І в процесі дискусії студенти запропонували мені прочитати курс про чоловіків. Декан підтримав цю ідею. Розробляючи курс, я стикнувся з проблемою браку літератури і досліджень на тематику маскулінності та чоловічих студій. Це спонукало мене перейти від викладання до академічних досліджень у сфері соціології маскулінності. І таким чином, об’єктом моїх досліджень стали чоловіки.
Окрім того, ви також відомі як співзасновник Національної організації чоловіків проти сексизму (NOMAS, National Organization of Men against Sexism). Розкажіть коротко про історію створення організації.
Я та мої колеги, які підтримують ідею гендерної рівності, вирішили заснувати відповідну організацію, братерську до Національної організації жінок (National Organization for Women). І ми навіть придумали співзвучну назву – Національна організація чоловіків (National Organization for Men). Але виявилося, що така організація вже існує, і вона є навпаки – антифеміністичною. Отже, ми придумали іншу назву - Національна організація чоловіків, які змінюються (National Organization for Changing Men). Але і ця назва здалася нам не досить вдалою, тому ми її змінили на більш політичну – Національна організація чоловіків проти сексизму (NOMAS, National Organization of Men against Sexism[1]). Окрім того, абревіатура NOMAS іспанською означає «no mas» - «більше ні», достатньо. Це знана фраза у спорті, яку вигукнув один з найбільш відомих боксерів, коли програвав бій. Таким чином ми хтіли показати, що кажемо «більше ні» насильству та гендерній нерівності.
А яка мета цієї організації? Чому ви образи слово сексизм як засіб політичної боротьби?
Так, ми, насамперед, виступаємо про сексизму – дискримінації за статтю. Окрім цього, серед інших важливих засад діяльності нашої організації – боротьба із расизмом та гомофобією. Ми вважаємо, що такі явища, як сексизм, расизм та гомофобія є пов’язаними між собою. Також ми виступаємо за підтримку чоловіків і прагнення зробити їх життя кращими. Хоча чимало організацій (в тому числі, і антифеміністичних) підтримують цю ідею. Однак, з ними у нас разюча відмінність: NOMAS вірить, що покращення життя чоловіків можливо лише шляхом подолання сексизму, гомофобії, расизму. Адже в суспільстві та медіа образ «крутого», сильного, владного чоловіка часто передбачає пригнічення інших, як жінок, загалом, так і певних груп чоловіків (за етнічною, релігійною ознакою, сексуальною ідетичністю тощо). Ми стверджуємо, що маскулінність – не лише вертикальна категорія, яка взаємодіє із феміністю, а горизонтальна також, адже в середині чоловіків як соціальної групи теж є нерівності.
Ви написали чимало праць із соціології гендера і соціології маскулінності. Які з них ви вважаєте найважливішими для підтримки ідеї утвердження гендерної рівності?
Насамперед, це залежить від того, яку сферу взяти. Для викладання важливою є книга «Гендероване суспільство» ("Gendered Society”)[2], яка стосується і чоловіків, і жінок. Для наукового знання у сфері чоловічих студій – це «Маскулінність як гомофобія»[3](1994), де я аргументую, що гомофобія є центральною ідеєю визначення маскулінності в США. Також це антологія «Життя чоловіків» ("Men’s Lives”)[4], яка в 2010 році вийшла вже у 9 перевиданні. Доцільно також назвати двотомну енциклопедію із чоловічих студій «Men & Masculinities: A Social, Cultural, and Historical Encyclopedia»[5], яку я написав разом із дружиною Емі Аронсон[6]. Окрім того, я редактор журналу «Чоловіки і маскулінність» ("Men and Masculinities”)[7]. Але найбільш відомими для американських читачів є дві мої книги: про історичні аспекти американської маскулінності «Мужність в Америці: культуральна історія» ("Manhood in America: a Cultural History”)[8](1996) та про соціалізацію хлопчиків «Хлопчача територія: небезпечний світ, де хлопці стають чоловіками» («Guyland: The Perilous World Where Boys Become Men») [9](2008).
А над якою темою Ви працюєте наразі?
Зараз я пишу книгу, яка називається «Розгнівані білі чоловіки» ("Angry White Men”). Я аналізую мобілізацію чоловічого гніву у різних ситуаціях та місцях, в контексті насильства проти жінок, насильства на робочому місці, агресії з боку підлітків тощо. Основною емоцією сучасного американського чоловіка є тривожність, яка викликає агресію. Зокрема, через те, що він втрачає владні позиції у суспільстві. Останнім часом чоловік, який добився успіху сам (self-made men), є сердитим. І я аналізую причини та наслідки цього гніву.
Якою є загальна ситуація із чоловічим рухом в США? Які напрямки чоловічого руху Ви можете виділити?
Нарямки чоловічого руху доцільно виділити згідно із їхнім ставленням до фемінізму. Антифеміністичний чоловічий рух звинувачує в усіх проблемах чоловіків фемінізм і прагне повернути стрілки годинника назад. Профеміністичний чоловічий рух (серед них і рух, який бореться з гендерним насильством) підтримує ідею рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Правда, є ще певні організації в США, які дистанційовані від фемінізму. Існує званий «міфо-поетичний» рух (прагне відновити втрачене в сучасному суспільстві чоловіче братерство) та чоловічі релігійні організації («дотримувачі слова» – «Promise Keepers»), які спонукають чоловіків до відповідальності перед родиною та дотримання традиційних сімейних цінностей.
Що є для Вас фемінізм? Як Ви його визначаєте?
Коли я пояснюю студентам, що таке фемінізм, то звертаю увагу на дві речі. По-перше, це емпіричні результати про те, що чоловіки і жінки не є рівними. По-друге, це може бути моральна позиція про те, що вони повинні бути рівними. Фемінізм як рух за рівні із чоловіками права допомагає різним групам жінок: захищає тих, які є пригніченими, а також «надихає» жінок для повноцінного використання тих переваг і можливостей, яких вони прагнуть. Загалом я вважаю, що існує зв’язок між рівністю і ситуацією для чоловіків: чим більш рівним є суспільство стосовно гендерних питань, тим кращим є життя чоловіків. В своїх працях та виступах я намагаюся це довести.
В чому полягає у даному випадку суть проблеми для чоловіків?
Чоловікам у сучасному американському суспільство є досить важко, адже ми більше не можемо покладатися на те, що успадкували від батьків. Слід постійно доводити, що ти «справжній» чоловік, мужній, здатен багато заробляти і досягти успіху. Далеко не всі чоловіки можуть стати так званими "self-made man”. І тут виникають проблеми та конфлікти.
Як ви вважаєте, чи можуть чоловіки бути феміністами?
Виникає питання – як тоді назвати чоловіків, якщо існує рух за рівність жінок і чоловіків, та існують чоловіки, які його підтримують? Хто вони? Чоловіки-феміністи! Не бачу протиріччя. Фемінізм стосується усіх незалежно від статі. Взагалі, на мою думку, більшість чоловіків підтримують гендерну рівність, просто бояться про це публічно сказати. Адже існують стереотипи, що такий чоловік – гей, що він не «справжній» чоловік.
Які зміни у гендерних відносинах в американському суспільстві ви можете визначити?
Я вважаю, що існує загальний і досить видимий прогрес щодо покращення стану гендерних відносин. З іншого боку, це досить тиха революція. Ця революція відбувається не через політичні ініціативи, законодавство, реформи, а через малі покрокові зміни у житті людей. Економічна криза навіть сприяла цій революції. Адже за останні 20-30 років чоловіки все більше залучаються до сімейного життя, все більше звикають до жінок поряд із собою на рівні у робочій ситуації. Молоді покоління американців досить комфортно почуваються, перебуваючи у дружніх відносинах з протилежною статтю. Це хороша новина. Адже ми маємо кращі відносини із друзями, з членами родини тощо.
Які питання щодо забепечення гендерної рівності наразі є важливими для США?
Я чимало подорожував по всьому світу і можу висловити такі спостереження щодо питань гендерної рівності, які важливі в різних регіонах світу. Отже, якщо ви потрапите до Латинської Америки чи Африки, то залучення чоловіків до гендерної рівності відбувається навколо питань здоров’я, зокрема, репродуктивного здоров’я. В Латинській Америці, наприклад, жінки повинні питати дозволу в чоловіка для відвідин лікаря. У цих країнах чоловіки контролюють жіноче тіло. Питання контролю над народжуваністю та контрацепції теж є важливими в цих регіонах. В Європі часто акцент робиться на балансі між родиною та робочим місцем. В Іспанії, Франції, Італії про це чимало говорять: залучення чоловіків у сімейну сферу тощо. США – світовий лідер у розв’язанні питань гендерного насильства. Це актуально для нашого суспільства, яка є досить агресивним. І важливо, що саме чоловіки говорять про цю агресію, пояснюють як «рівний рівному» її причини та наслідки для родини тощо.
Тамара Марценюк, дослідницька програма Карнегі, Нью-Йорк
[1]Особиста онлайн сторінка Майкла Кіммела: www.michaelkimmel.com/Університетська сторінка: http://www.stonybrook.edu/sociol/?faculty/Kimmel/kimmel2. Резюме Кіммела http://www.stonybrook.edu/sociol/faculty/Kimmel/KimmelCV.pdf
[2]http://www.nomas.org/
[3]Електронний варіант книги: http://books.irf.kiev.ua/handle/987654321/3596
[4]Англомовний текст статті http://www.neiu.edu/~circill/F7587Z.pdf
[5]http://www.pearsonhighered.com/educator/product/Mens-Lives/9780205692941.page
[6]http://www.abc-clio.com/product.aspx?id=61996
[7]http://www.fordham.edu/academics/programs_at_fordham_...
[8]http://jmm.sagepub.com/
|
