Каталог статей

Головна » Статті » Ґендерна журналістика

Про гендер, вищу освіту та європейський вектор розвитку: круглий стіл у Міністерстві освіти і науки України

17 червня у МОНУ відбулася зустріч представників Міністерства, громадських організацій, освітніх центрів та кафедр ВНЗ з приводу обговорення впровадження гендерних підходів у систему вищої освіти України. Захід відбувся за підтримки Всеукраїнської мережі центрів гендерної освіти у ВНЗ, Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Міністерства освіти і науки.

Питання гендерної політики у вищій освіті є одним із тих, що розробляються і в Острозькій академії, яку на круглому столі представляли Петрушкевич Марія, кандидат філософських наук, зав. кафедрою гендерних досліджень та Костюк Ольга, аспірант, викладач кафедри англійської мови та літератури.

На зустрічі акцентувалася увага на низці питань, через які можна аналізувати стан та перспективи розвитку гендерного питання в освіті. Зокрема, доповідачі зверталися до проблеми гендерних стереотипів, як до однієї із базових проблем у процесі розвитку середньої та вищої освіти.

Так Павло Полянський, заступник Міністра освіти і науки України, голова неприбуткової неурядової організації «Центр освітнього моніторингу» зазначив, що «більшість українських (шкільних) підручників місцями є з проявами сексизму у підборі ілюстрацій і завдань. У старшій школі, так само, є певні стереотипи щодо того, що філологія – це дівчачий факультет, а якщо це політологія чи історія – це, стереотипно, чоловічий факультет. Так само і стосунки поміж колегами викладачами: хто очолює кафедри, хто є деканом. Візьмімо картину по Україні: скільки ректорів жінок в Україні? І це є, на жаль, типова ситуація для України, жінки виконують більшу частину роботи, я вже не кажу про школи, де критична ситуація, у силу того, що чоловіки не йдуть на таку роботу».

Інша тема, яка активно обговорювалася: проблеми сім’ї у світлі освітньої політики та діяльності ВНЗ. «Цінність сім’ї залишається сталістю, зміст сімейних стосунків – це та змінна, яка з часом має освітою підтримуватись і, до певної міри, культивуватися. Конфлікт який виник в ментальності суспільства, яке вже готове до входження у європейське співтовариство і в європейське середовище, спровоковане тим, що воно отримує потік інформації ґрунтований на абсолютно не адекватних цьому виклику меседжах, - до певної міри він привів і до тієї політичної ситуації, яка є зараз. Недооцінка цього сьогодні є для нас смертельною небезпекою», - наголосила Кобелянська Лариса, національний експерт з гендерної політики, радник з гендерних питань Міністерства Соціальної Політики України.

Також саме із цієї проблематики була представлена доповідь Юлії Савєльєвої, координаторки проектів Гендерного Центру Сумського державного університету «Університет дружній до сім’ї». Учасниця обговорення повідомила, що мета проекту: посприяти гендерній рівності за рахунок поширення практик збалансованого поєднання професійних інтересів, які пов’язані з навчанням, та сімейних інтересів. Цінність сім’ї не зникла, вона має тенденцію зміни змісту. Активісти центру пропонують гендерно неупереджені рекомендації щодо того, як встановлювати і підтримувати стосунки з коханою людиною, з дорослими членами сім’ї, з дітьми.

Основний блок обговорюваних питань стосувався проблем гендерної освітньої політики на державному, інституційному рівні. Лариса Кобелянська виступаючи з доповіддю «Державна політика з утвердження гендерної рівності: проблеми та задачі соціальної та освітньої сфери» зауважила, що доки питання гендерної політики буде залишатися в колі експертного і суспільного обговорення, на потребу таку як, наприклад, святкування 8 березня, ми досить довго ще не будемо використовувати повноцінно свій потенціал.

Питання чому і як навчати є одвічним. З часом на освіту покладаються все складніші завдання і на виклики часу освіта не завжди відповідає адекватно, це не докір, це утвердження того статусу, який освіта може використати на свою користь. Мають бути сталі речі, які не можна активізувати з точки зору їх ціннісної складової у світі, але і ті ідеологічні речі, які змінюються, тому що змінюється світ, змінюються стосунки людей, змінюються вимоги суспільства.

У законодавстві чітко заявлено, що державна гендерна політика є складовою нашого загальнополітичного контексту, є соціальні політики, культурні політики та інші, які так само мають гендерну складову. Це є і у законах, це є і у розумінні, але чи є це в ділі? – запитує Лариса Кобелянська.

Про важкість впровадження гендерної складової у систему вищої освіти говорила Ніна Світайло, директор Гендерного центру Сумського державного університету. Зокрема, вона зазначила: «У нас захищаються дисертації, у нас працюють лабораторії, у нас є наукові напрями, наукові школи і цей ресурс не використовують, це мінус для нашого Міністерства, для Академії педагогічних наук, що цім ресурсом не користуються. Напрацьовані у наших університетах методики, технології, які б дозволяли не тільки давати нові знання, але і формувати навички відповідальної поведінки уже базованої на принципах гендерної рівності. Використання таких підходів було б можливістю зробити і саме освітнє середовище більш чутливим до інновацій. На сьогодні ці підходи, ці технології, цей напрямок досліджень – це великий плюс для розвитку і впровадження наукових досліджень  у конкретну практику. Є запит на сьогодні у суспільстві на такі наукові розробки». Згадала також пані Ніна і про Наказ МОН № 839 від 10.09.2009 року «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту», який повною мірою з різних причин до сьогодні не виконується.

Проблемами вищої освіти у Німеччині поділився Штефан Мойзер, директор Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні. «Якщо ми говоримо про професорів в університетах Німеччини – це дуже високооплачувана робота. На рівні студентів приблизно 55 % – це жінки, але коли ми говоримо про професуру, то жінки представлені десь на рівні 1%. Чому? Для цього були певні причини у Німеччині – це феномен «скляної стелі». Були впроваджені спеціальні програми і на сьогодні ми маємо прогрес, нехай він може не такий пропорційний, але ми маємо приблизно 20% жінок у професорському складі».

Крім того, пан Штефан наголосив, що сьогоднішні студенти – це завтрашні політики, лідери і так само завтрашні викладачі у школах та університетах, вони мають вже під час свого навчання проходити спеціальні програми або курси, які давали б їм гендерну компетенцію. Тому Фонд працює заради того, щоб подолати стереотипи, які все ще присутні в освіті. Велику вагу має також і модернізація освіти, її покращення. Якщо ми говоримо про європеїзацію важливу для України, то, звичайно, впровадження гендерної рівності є дуже важливим питанням, оскільки без неї неможливо забезпечити демократичні процеси.

Штефан Мойзер закликав використовувати потенціал людей не залежно від їх статі.

У рамках обговорюваного питання була представлена Всеукраїнська мережа центрів гендерної освіти у ВНЗ. Її координаторка Тетяна Ісаєва, повідомила, що на сьогодні мережа об’єднує 26 вузів України.

Мережа, крім іншого, займається створенням гендерно чутливого освітнього простору, її представники говорять про речі, які є дуже актуальними: насильство в сім’ї, рівна участь чоловіків і жінок в освітньому процесі, усвідомлення громадянської позиції.

На завершення Павло Полянський акцентував увагу на тому, що тема гендеру дуже важлива, і мова не йде, як дехто вважає помилково, про відстоювання винятково прав жінок, тим паче, за рахунок чоловіків. Коли ми кажемо «гендерна рівність» мова йде про законодавче і, що важливо, практичне забезпечення балансу у суспільстві. При цьому це зовсім не означає нівелювання чи не звертання уваги на фізіологічні особливості.

Заступник міністра наголосив, що зусиллями тільки бюрократичних органів, без того, щоб лідерство у цих питаннях посідали громадські організації, успіху не досягти.

Ніна Світайло оголосила пропозицію визнати сьогодні існуючу систему гендерних освітніх центрів як експертну мережу яку можна запропонувати міністерству і на яку можна спиратися. «Ми можемо виступати експертами у вирішенні багатьох питань, оскільки добре знаємо систему освіти, ми в ній працюємо, ми знаємо ті проблеми, які можливо з висоти Міністерства не завжди очевидні, оскільки бачимо ризики, проблеми, недоліки, які є», - зазначила пані Ніна.

Спільним рішенням представників Міністерства освіти та науки і учасників круглого столу стало погодження про подальшу співпрацю та створення механізмів реалізації гендерної політики у вищій школі.

Підготувала: Марія Петрушкевич, кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри гендерних досліджень НаУОА




Джерело: http://kulturolog.org.ua/science/discussiontables/99-2011-02-11-09-32-40/804-2014-06-18-12-53-42.html
Категория: Ґендерна журналістика | Додав: dvm (18.06.2014)
Переглядів: 494 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Неділя, 11.12.2016, 13:48
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [29]
Ґендерна журналістика [100]
Аналітика [46]
Дослідження [20]
про нас пишуть [25]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0