Дата: 2014-01-20 12:18:00

Про необхідність ґендерної рівноправності вже заговорили з театральних підмостків

В Україні багато різних театрів – і професійних, і аматорських. Та є один, що гідний особливої уваги. Бо дотепер не мав аналогів ані в нашій країні, ні навіть за кордоном. Йдеться про Ґендерний інтерактивний театр.

Детальніше про театр, тематику та особливості його виступів – в інтерв’ю з виконавчим директором Міжнародної Школи Рівних Можливостей Іриною КОНЧЕНКОВОЮ.

- Коли був створений театр?

- Театр з’явився у серпні 2002 року. Спочатку він створювався як вуличний. Відтоді ми постійно його вдосконалювали. Сьогодні театр може виступати у великих залах, у камерних приміщеннях, а за необхідності – й на вулиці.

- Чому театр сконцентрував увагу виключно на ґендерній тематиці?

- Театр став складовою нашої громадської організації – Міжнародної Школи Рівних Можливостей. А оскільки ми займаємося ґендерними питаннями, тож і театр називається Ґендерним інтерактивним.

Проблематика всіх наших спектаклів – ґендерно спрямована. Зі сцени ми говоримо про ґендерну дискримінацію, домашнє насильство, торгівлю людьми та про багато іншого, що стосується нерівності статей.

Ми вже визначилися з форматом нашої роботи. Всі наші спектаклі тривають не більше десяти хвилин. Цього часу цілком вистачає для того, щоб розповісти глядачеві про суть тієї чи іншої проблеми.

Наш театр виступає на форумах дуже високого рівня. А це фестивалі, конференції, круглі столи, інші важливі заходи. Їхні учасники – дуже зайняті люди. Тому особливо важливо лаконічно через сценічне мистецтво розповісти їм про проблему, яку вони покликані вирішувати.

- Будучи ґендерним театром, ви демонструєте ґендерний підхід в усьому, в тому числі, і в доборі акторів?

- Ми стараємося, щоб в усіх спектаклях були задіяні представники обох статей. І не просто стараємося, ми цього прагнемо. А інакше й бути не може. Ґендерна культура повинна виявлятися в усьому. В тому числі, й у театральній справі. Особливо, якщо ця справа стосується ґендеру.

- Ваші актори у своїй більшості представляють молоде покоління, чи все-таки це переважно люди старшого віку?

- В основному це молоді люди. У нас є актори, які з нашим театром пов’язали своє життя ще далекого 2002 року. Сьогодні ми їх називаємо зірковим складом.

Наш театр часто буває за кордоном. Коли ми виїжджаємо до інших країн, то найчастіше беремо з собою перший акторський склад. І зрозуміло чому – ми вже обкатали акторів, вони стали справжніми професіоналами. А потім їм завжди цікаво зустрітися й побути разом.

Ці юнаки та дівчата або вже закінчили вищі навчальні заклади, або навчаються на останніх курсах. Багато з них завдяки театру обрали свої професії. Зазвичай, вони пов’язані з акторською майстерністю. Деякі стали ведучими на телебаченні, відомими журналістами, а дехто й загалом працює в театрах.

- Скільки людей входить до складу вашої трупи?

- Важко сказати, адже трупа постійно поповнюється новими людьми. У нас є спектаклі, в постановці яких зайнято понад 20 чоловік. Але є й такі, які передбачають участь лише кількох акторів.

- Чи це костюмовані спектаклі?

- У нашому репертуарі абсолютно різні спектаклі. Серед них є й музично-пластичні з більшою чи меншою кількістю хореографії, є і такі, що ставляться в публіцистичному жанрі. Безумовно, є й костюмовані спектаклі.

Найголовніше для нас – дуже яскраво представити тему, про яку говоримо, достукатися до сердець глядачів. Домогтися цього дуже складно, особливо, коли ти працюєш у залах, що збирають по 300-400 глядачів. Тому всі наші спектаклі дуже емоційні. Вони змушують співпереживати та навіть плакати.

- Хто вам ставить спектаклі?

- Чудовий режисер Яніна Німа. З нею нам дуже пощастило. Вона живе сценою і для неї ґендерна тематика дуже близька. Тому ми розуміємо один одного з півслова.

Яніна Німа представлена у багатьох проектах. У неї великий стаж роботи в класичних театрах. Вона дуже сучасна та креативна. Тому в кожному нашому спектаклі багато інноваційних моментів. Це – суміш різних жанрів, відеоефектів, сучасних інноваційних розробок. Стараємося, аби кожен спектакль був індивідуальним, видовищним, отож таким, що запам’ятовується.

- Хто ваш глядач?

- Переважно свої спектаклі ми створюємо для проведення якихось акцій, інформаційних кампаній, для виступів у великих аудиторіях. А ще – ми орієнтуємося на молодь. Хоча сьогодні досить часто, як я вже казала, нас запрошують на різноманітні форуми. А на них, як відомо, збираються немолоді люди. Здебільшого це державні мужі, експерти.

Приміром, ми виступали на міжнародній конференції у Кьольні. Там були представники понад 100 держав. Вони обговорювали питання, пов’язані з торгівлею людьми.

Виступали і в Бонні. Це був форум з питань нелегальної міграції та біженців. Виступали у російській Державній Думі. Там ставили спектакль з протидії торгівлі людьми.

У наших спектаклях актори не розмовляють. Вони виконують певні дії – хореографічні чи пластичні. І все це роблять під попередньо записані текст та музику. А це означає, що цей текст ми завжди можемо перекласти на будь-яку мову. Що, власне кажучи, і робимо. Тому ми можемо виступати у будь-якій країні.

- В Україні чимало робиться задля вирішення ґендерного питання, а воно, тим не менш, не вирішується. Чому?

- Не можна казати, що питання зовсім не вирішується. Ми лобіювали ухвалення ґендерного закону, і він ухвалений. Зараз сподіваємося, що із запровадженням квот представництва жінок у владних структурах ситуація зміниться на краще.

Я вважаю, що просування у ґендерному питанні є. Принаймні, вже ніхто не плутає ґендер з тендером. Вже є чітке розуміння, що ґендерні питання стосуються не лише жінок. За великим рахунком, утвердження ґендерної рівності – це захист прав будь-якої людини.

- Сьогодні ґендерне питання багатьма розглядається в контексті нашої можливої євроінтеграції. На ваш погляд, асоційоване членство України в Євросоюзі прискорить його вирішення?

- Думаю, що так. Бо посилиться обмін досвідом в усіх сферах життя. В тому числі – і у сфері ґендерних відносин. Ні для кого не є секретом, що, наприклад, у захисті прав жінок Європа далеко пішла вперед. І нам нічого не залишається, як її наздоганяти.

Але є й інша причина, яка змусить нас всерйоз зайнятися вирішенням ґендерних питань. Справа в тім, що в Цілях Розвитку Тисячоліття – Україна, розрахованих до 2015 року, вони віднесені до числа пріоритетних. До наміченого рубежу залишилося зовсім мало. Тому влада змушена буде хоч якось рухатися в ґендерному напрямку. А інакше їй буде вкрай складно звітувати про здійснену роботу, що особливо актуально напередодні наступних президентських виборів.

- На ваш погляд, які ще нетрадиційні засоби окрім створення театру слід задіяти для того, аби дійсно зрівняти в правах українських жінок та чоловіків?

- У державних планах все було задумано вірно. Приміром, було задекларовано, що в школах проходитимуть уроки ґендерної рівності. 2009 року навіть вийшов наказ міністра освіти та науки, який передбачав ґендерну експертизу всіх підручників. Намічалося багато різних заходів, спрямованих на те, щоб у свідомості дітей та вчителів утверджувалася ґендерна рівність. Та з приходом нинішнього міністра про все це постаралися забути.

Наша організація тісно співпрацює з Міністерством освіти та науки. За його підтримки ми реалізуємо всі проекти, пов’язані з освітнім та виховним процесом. Тому завжди знаємо, як чиновники міністерства реагують на ті чи інші питання. Сьогодні нам відкрито кажуть, що наказ є, та про нього намагаються не згадувати.

Одна надія, що ситуація поліпшиться. Сподіваємося, що в зв’язку з ухваленням нової Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків цей наказ витягнуть з-під сукна, доповнять та оновлять. Бо він правильний, він здатен якісно змінити нашу освіту.

- Чи ви маєте послідовників?

- Ми охоче ділимося нашими напрацюванням з громадськими організаціями, з усіма, хто хотів би скористатися ними. Наприклад, у десяти київських школах створили подібні театри. Попередньо ці школи вибрали, бо бажаючих перейняти наш досвід було набагато більше.

Перевагу віддали школам, які хочуть працювати у ґендерному напрямку. Провели для них семінари, на яких пояснили, в чому полягає суть нашого театру. Після цього створили спектаклі на теми, які особливо важливі для тієї чи іншої школи.

12 грудня ми підбили підсумки щорічної акції «16 днів проти ґендерного насильства». Завершили акцію гала-концертом, на якому кожна школа показала свій ґендерний спектакль. Було дуже цікаво.

Я вважаю, що наш театр унікальний. Ми працюємо вже понад десять років. Багато від чого відмовилися, та чимало зберегли. А це означає, що ми творчо розвиваємося і у нас є стійкі традиції.

- У рамках якого проекту ви зараз працюєте?

- Проект так і називається – «Ґендерний інтерактивний театр як ефективна форма проведення превентивної виховної роботи в школах». Назва довга та повністю відображає суть нашої діяльності.

Проект підтримало Посольство Німеччини в Україні. Це не дивно, бо Німеччина залишається країною, куди ми особливо часто їздимо не лише на гастролі, але й для того, аби обмінятися досвідом. У нас там чудові партнери, друзі за «творчим цехом».

У рамках інших проектів подібні театри ми створили в Білорусі та Молдові. Тож число наших однодумців зростає.

- Чи не боїтеся, що нинішні послідовники завтра для вас перетворяться на конкурентів?

- Не боїмося, тому що в ґендерній сфері роботи вистачить на всіх.

Сергій ГЕРАСИМЕНКО,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»