Український дiловий тижневик "Контракти" / № 19 вiд 09-05-2005

Жінка — пам’ятник

Наталія ГАМОЛЯ

Наскрізний образ жінки-матері керує життям кожного з нас, понад те, є характерним для кожної нової епохи і визначальним у поворотах історії. Такого висновку дійшли культурологи, шукаючи розгадки історії в народних образах. Адже кожна подія, на честь якої календарний день фарбують у червоний колір, кожна персоналія, пам’ять про яку лишається у слові, або ж відливається у бронзі — це індикатор свідомості громадянського суспільства. Пам’ятника матері в Україні немає, хоча на початку травня крім свята Перемоги відзначають і День матері. Контракти спробували дослідити ті пам’ятники жінкам, які є.

Оранта досі захищає Україну

ОРАНТА У СОФІЙСЬКОМУ СОБОРІ У КИЄВІ, СКУЛЬПТУРА ДІВИ МАРІЇ НА ПЛОЩІ МІЦКЕВИЧА У ЛЬВОВІ

З часів Ярослава Мудрого, князя Київської Русі, від покоління до покоління передавалося повір’я: доки стоятиме в Софії Оранта, доти стоятиме Київ. Берегиня стольного граду і всієї країни у головному вівтарі собору, зведеного «усім миром», Богоматір у синьому хітоні здіймає руки до небес у вічній молитві. Віками Оранту шанували як Заступницю, як Молитовницю за рідну землю, що просить перед Всевишнім за всіх людей. Собор стоїть до сьогодні, щоправда, ще з радянських часів молитовні служіння тут не відбуваються.

За часів незалежності України на площі Міцкевича у Львові встановили статую Діви Марії — заступниці людей перед Богом. Сюди приходять з молитвою (просто неба), та приносять квіти.

МОНУМЕНТ БАТЬКІВЩИНА-МАТИ

Біля львівської Діви Марії моляться просто неба

На Дніпрових схилах на сорокаметровому п’єдесталі возвеличується шістдесятидвометрова залізна леді. Незворушна і непохитна. Вага сталевої статуї 25-30 тонн, і якщо вірити вченим, стоятиме вона щонайменше 150 років. Монумент швидше на славу геніям інженерно-конструкторської думки і на честь політдіячів доби циклопоманії. Символом нації сталеву жінку із суворим виразом обличчя так і не вдалося зробити — народ з перших днів охрестив її «бабою».

Про «святиню» швидко почали складати анекдоти. І правда смішно: на захист матері-Батьківщини, що кликала на допомогу, стала... Батьківщина-матір. У гіпертрофованому образі злилися воїн-солдат, що захищає рідну землю, і жінка-мати, що уособлює Батьківщину. Ще до відкриття монументу в народі ширилися чутки, що нібито металева глиба — творіння нечистого і місце для неї вибрано не випадково — Чорна гора, над якою і пташки не літають.

Чи то за збігом обставин, чи за волею невідомої сили дочка скульптора В. З. Бородая, що зліпив образ скульптури з рис обличчя доньки, тяжко захворіла і швидко померла. Ще одна загадкова деталь — через кілька років після встановлення монументу трохи вкоротили меч. Нібито спеціальна комісія вивчила аргументи духовенства і врешті дала згоду — до зведення монументу найвищою спорудою в Києві була дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка заради миру має залишатися найвищою завжди.

ПАМ’ЯТНИК ЗОЇ КОСМОДЕМ’ЯНСЬКІЙ

Легенду про геройський вчинок молодої дівчини, яка під тортурами все ж не видала партизанів, знає кілька поколінь. Героїнею Великої Вітчизняної була не лише Зоя Космодем’янська. На барельєфах і панно монументу Великої Вітчизняної війни — медсестри-фронтовички, радистки, партизанки. Безіменні. А ще були прості жінки, що працювали на військових заводах в евакуації, мирне населення на окупованих територіях. Їм усім завдячує життям не одне покоління.

ПАРКОВІ СКУЛЬПТУРИ ДІВЧАТ З ВЕСЛАМИ, РОБІТНИЦЬ І КОЛГОСПНИЦЬ

За якийсь десяток-другий років жіночий образ, що уособлював дух, став символізувати силу. Цю силу демонстрували гіпсові дівчата з веслами, ядрами, відрами, колосками у міських парках, героїні улюблених кінострічок. Навіть музи на фасаді столичного Будинку художника і до сьогодні виражають силу натхнення і завзяття творчої праці. А статуя ніжної дівчини з фонтаном, що ще у 1950-х стояла праворуч пам’ятника Кобзареві у парку Шевченка, зникла якось непомітно.

ПАМ’ЯТНИК ЛЕСІ УКРАЇНЦІ, МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКІЙ, ПРОНІ ПРОКОПІВНІ НА АНДРІЇВСЬКОМУ УЗВОЗІ

У сімдесятих роках минулого століття у Ялті, а потім і в Києві встановлюють пам’ятник Лесі Українці. У суспільстві громадян зі встановленими рівними правами поетеса стала символом борця за свободу і рівноправ’я. Алею кам’яних образів по Україні продовжували Марія Заньковецька, Соломія Крушельницька. Проте у свою епоху — наприкінці ХІХ ст. — ці жінки не мали слави героїнь. Це були швидше високоосвічені представниці творчої інтелігенції, що реалізовували свої таланти, незважаючи на патріархальність суспільства. Власне, до цього прагнула і Проня Прокопівна Сіркова.

ПАМ’ЯТНИК КНЯГИНІ ОЛЬЗІ, КАТЕРИНІ ІІ В ОДЕСІ (НИНІ ЗРУЙНОВАНИЙ)

На початку минулого століття в губернській столиці місті Києві вирішили прокласти своєрідну алею предків — від Михайлівського монастиря до Софійського мали вишикуватися монументи государів великої імперії. Ідею довго критикували, обговорювали. Врешті-решт установили лише один монумент — пам’ятник великій княгині Ользі — на весь проект, вочевидь, забракло коштів. Гроші на благородну справу збиралися за підпискою кілька років, значну суму пожертвував імператор Микола ІІ. 1911 року урочисто відкривали пам’ятник першій княгині Русі, що принесла християнську віру.

В історії церкви княгиня Київської Русі записана як Свята Рівноапостольна. Жодна з чотирьох імператриць Російської імперії з династії Романових не була вшанована так високо, хоча пам’ятник Катерині ІІ відкривали 1890 року у Сімферополі (пожертви населення і дворянства Таврійської губернії становили 92 тисячі рублів), 1900 року — в Одесі, а потім ще в деяких містах. За радянських часів їх знесли, така сама доля спіткала і пам’ятник Ользі у 1918-1923 роках. 1996 року монумент у Києві відновили.

ПАМ’ЯТНИК НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Десяту річницю незалежності в Україні святкували помпезно. Навмисне звели помпезний монумент Незалежності — за державний кошт (певною мірою можна стверджувати — за народний: ми ж бо платимо податки). У тендітній постаті над колонадою дехто вгадує пам’ятник тисячоліття Угорщини, хтось — монумент об’єднання Німеччини, інші — монумент Свободи у Ризі Brivibas Pieminekla. Деякі громадяни молодої країни впізнають в україночці з калиновою гілкою в руках ту ж саму сильну, нескориму... Цікаво, яким символом стане головний монумент країни за десяток-другий років?