10 років тому в Україні ухвалили закон «Про попередження насильства в сім’ї». Проблема, однак, і надалі лишається, скаржаться правозахисники, оскільки закон не виконується. І це не поодинокий приклад.

От уже десять років Україна живе із законом «Про попередження насильства в сім’ї». Однак, судячи з усього, жертвам домашнього насильства від такої прогресивної законодавчої ініціативи так і не стало легше. Як сказала в інтерв’ю Deutsche Welle президент міжнародного центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко, закон не виконується, й в цьому лише частково є «провина» самого документу. На думку Левченко, подібним є й ефект від закону, який мав би забезпечувати рівні права й можливості жінок та чоловіків: «Красиво сформульовано, а толку мало».

На невиконання українського законодавства щодо протидії насильству в сім’ї вказала й міждисциплінарна група експертів. Після ретельного вивчення питання, яке фахівці провели за кошти ООН і Євросоюзу, дослідники дійшли висновку, що головними проблемами залишаються брак кваліфікованої допомоги потерпілим, неможливість раннього виявлення сімей, які перебувають у кризовому стані, відсутність ефективного покарання злочинців.

 Закон є, механізмів реалізації нема

Автори моніторингу пояснюють, що закон не виконується, оскільки бракує механізмів його реалізації. В дослідженні наводяться й слова екс-заступника міністра в справах сім’ї, дітей та молоді, директора соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Києва Валерія Танцюри: «Після ухвали у 2001 році закону про попередження насильства в сім’ї з’явилася певна ейфорія. Почалася розробка механізму, тоді здавалося, такий механізм створили». Втім, за словами Танцюри, постійні структурні зміни та реорганізації міністерства призвели до того, що цей механізм на практиці так і не запрацював.

Танцюра нарікає й на те, що досі в населення немає знання й розуміння, що існують спеціальні органи, установи, служби, до яких можна й потрібно звертатися в разі насильства. Президент центру «Ла Страда-Україна» Левченко говорить, що закон не знають і відповідальні особи, які мали б піклуватися про впровадження його в життя. Це, за її оцінками стосується і представників правоохоронних органів, і соціальних працівників, і депутатів місцевих рад.

Нерозуміння серйозності проблеми

Серед подальших причин невиконання закону Левченко називає те, що багато представників державних і правоохоронних структур не вбачають серйозності проблеми. «Домашнє насильство – явище побутове, і, на їхній погляд, у ситуацію краще не втручатися», – ділиться спостереженнями президент правозахисного центру. А ще й, як каже Левченко, оскільки проблему не розуміють, на її вирішення не виділяють і фінанси.

Президент центру «Ла Страда-Україна» пов’язує надії на покращення ситуації з ратифікацією Конвенції Ради Європи з боротьби з насильством щодо жінок і домашнім насильством. Зокрема, в документі йдеться про криміналізацію насильства. Щоб ратифікувати Конвенцію, слід привести національне законодавство у відповідність зі стандартами цього міжнародного документу.

Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Володимир Медяний