Де в політиці немає рівного представництва чоловіків і жінок - там немає демократії. Про це під час круглого столу в парламенті у Києві днями заявила екс-міністр охорони здоров’я й захисту прав жінок Австрії Марія Раух-Каллат. Вона вважає, що громадським лідеркам необхідно йти у політику, якщо вони не хочуть, щоб усі рішення за них ухвалювали чоловіки. І пропонує українським жінкам дорадчо-політичну підтримку жіночої організації Європейської народної партії.

До 2015 року Україна зобов'язалася досягти Цілей розвитку тисячоліття щодо 30-відсоткового представництва жінок у парламенті. Однак поки що, як звертають увагу фахівці Національного демократичного інституту, Україна не робить успіхів на цьому шляху, жінки нині замало представлені на керівних посадах в українських органах влади.

Як збільшити частку жінок у коридорах влади?

Як зазачила радниця з гендерних питань ОБСЄ Айла Ван Хіл, у середньому у 56 країнах регіону присутність жінок у парламентах складає 22%, в Україні ж – 8 відсотків. Водночас, за прогнозом Національного демократичного інституту, в межах змішаної виборчої системи жінки здобудуть лише 6 відсотків місць на парламентських виборах цього року. Адже механізмів квотування для жінок немає, крім того, зауважують фахівці, представниці прекрасної статі в Україні майже не мають доступу до ресурсів для виборчої кампанії.

Як збільшити частку жінок у політиці?

У Верховній Раді презентували й результати опитування жінок-виборців в різних регіонах України, проведеного на замовлення Національного демократичного інституту. Опитані визнають, що чоловіки домінують в політиці, котролюють відбір кандидатів, які потрапляють до списків, а також зневажливо ставляться до жінок-політиків. Такий результат підтвердив у розмові з DW і депутат, голова Народного Руху України, Борис Тарасюк, котрий належить до міжфракційного об'єднання "Рівні можливості". «У Фастові партнери по опозиції-чоловіки цькують жінку-політика від Народного Руху лише за те, що вона жінка», - сказав Тарасюк.

Чи запровадить об'єднана опозиція під час формування спільного списку гендерні квоти – поки невідомо. Утім колись БЮТ і «Наша Україна» підтримували законопроект, яким пропонували, аби в кожній п'ятірці списків до Верховної Ради було не менше однієї особи іншої статі. Одна з лідерок партії «Фронт змін» Лілія Гриневич під час круглого столу додала, що після виборів варто було б подбати про зменшення реєстраційного внеску для кандидаток.

Заступник голови Партії регіонів Леонід Кожара переконаний - хто першим запропонує квотний принцип для жінок, здобуде багато голосів виборців. Він вважає, що це має бути запроваджено добровільно, закріплено в партійних статутах. За його словами, висування кандидатів обговорюватимуть на з'їзді партії 30 липня. Він також додав, що 53 % партійців- «регіоналів» становлять жінки.

Тим часом партія «Удар» добровільно зобов'язується залучити жінок до партійних списків і за мажоритарною системою - на рівні 30 відсотків. Про це раніше вже заявляв лідер цієї політичної сили Віталій Кличко. Депутат Київської міськради від «Удару» Наталія Новак звертає увагу, що програма партії містить норми щодо гедерної рівності. Аби оцінити, для кого з політиків такі обіцянки є порожніми словами, а для кого - щирим прагненням, громадські організації хочуть провести гендерний моніторинг парламентських виборів. Як заявила представниця проекту з проведення цього моніторингу Оксана Ярош, учасники будуть звертатися до лідерів партій з вимогою формувати списки зі збалансованим представництвом чоловіків і жінок й відстежуватимуть, як це відбуватиметься.

Головні перешкоди, які заважають жінкам самостійно робити політичну кар'єру, – стереотипи й упередження, а також брак коштів, переконана Марія Раух-Каллат. Експерт ОБСЄ Марчін Валецкі відзначає, що жінки традиційно програють на виборах, де застосовується адмінресурс, де є корупція. Він радить кандидаткам більше популяризувати себе. Голова представництва Фонду Белля Кирило Савін погоджується, що в чоловіків в Україні нині більше можливостей для фінансування своєї кампанії, тому, на його погляд, жінкам слід шукати нові підходи до виборчої кампанії, зокрема, робити ставку не на гроші, а на свою політичну діяльність, на роботу з виборцями.