Жінка на Майдані – миротворець. Так само, як і наша революція. Усі майданівці прагнули миру та діалогу зі стороною конфлікту, ніхто не хотів крові чи помсти заради помсти. Я вважаю, що ці події не слід називати протестним рухом. Ми не протестували, а намагались вибудувати діалог з владою, добиваючись того, аби наша воля була почута. Навіть під час агресивного наступу Беркуту в ніч 11 грудня чи 18 лютого, ми не відкладали мікрофон і звертались до виконавців злочинних наказів, закликаючи до збереження миру.

Ми весь час діяли в рамках суспільного діалогу. І це важливий акцент революції, котрий свідчить про рівень громадського та культурного розвитку української нації. На жаль, влада не змогла стати суб’єктом перемовин і здійснювала та провокувала силовий конфлікт, що свідчить про неукраїнську ментальність колишніх керманичів. Тому жінки часто ставали тими, хто стримував збройне протистояння.

Жінки та дівчата створювали максимально креативний та людяний простір під час війни, котру розв’язав диктаторський режим Януковича проти власного народу. Слава Богу, цей режим сьогодні повалено зусиллями нашого народу – усіх чоловіків та жінок.

Але перед нами наступний виклик. Після перемоги ворога в собі – страху та байдужості, ми маємо перемогти ворога ззовні.

Ми повинні пам’ятати, що справжня перемога досягається не на політичному чи збройному рівні, а на громадянському та культурному. 

 

 

ГУРТ:  Те, що жінки дійсно брали активну участь на Майдані, не викликає сумніву. Але чи було це ефективним? 

 

- Жінки на Майдані не просто виявились дієвими, але й стали вирішальною силою в досягненні перемоги. Адже саме жінки виконували роль забезпечення всіх життєво необхідних функцій Майдану: їжа, інформація, простір, безпека.

 

Як не дивно, але саме жінка на Майдані забезпечувала простір безпеки. Дівчата й літні жінки, які були в периметрі Майдану під час бойових дій, були аргументом мирного «протесту».

 

Жінки підтримували креативний простір Майдану, знімаючи силову напругу між сторонами конлфікту. Усі мистецькі акції є цьому яскравим свідченням.

Відома ініціатива інтернет-проекту «Є-люди» Крістіни Бердинських показала справжні обличчя революції.  Мистецька сотня та жіноча чота постійно збільшували простір миру і не давали агресії заполонити серця революціонерів та беркутівців, а навпаки – відкривали їх до милосердя та добра. Розпис бойового транспорту беркутівців в різні кольори, танці балерин на Грушевського, «есктремістська» гра на піаніно біля барикад, виступи гурту "Dakh Daughters", розпис оборонних щитів майданівців в духовні символи та створення картин під час бойових дій, перешкоджання рухові потягу з «тітушками» на Київ, коли жінки лягли на колію, ставання живим щитом між сторонами конфлікту, витягування з-під куль чоловіків під час бою та рятування смертельно поранених – усе це утверджувало простір життя, а не смерті на Майдані. 

 

Жінка на Майдані берегла та утверджувала життя, адже це її природнє покликання, її місія. Що вже говорити про кухню, медичні пункти, прес-центри, волонтерство та решту логістичних функцій Майдану, котрі виконували жінки.