У світі існує безліч різноманітних музеїв: історичні, літературні, художні, краєзнавці, музеї техніки, природи, людини, здоров’я, хлібу і, навіть, ковбаси та унітазів.

 Серед всього цього розмаїття останнім часом все більше стають видимими жіночі музеї, які сьогодні  є майже єдиними свого роду центрами збору та збереження інформації щодо жіночої історії. Завдяки діяльності цих музеїв відновлюються забуті й пишуться нові сторінки цієї історії. Жіночі музеї, яких у світі понад 50, активно просувають у суспільство й втілюють на практиці ідеї гендерної рівності. Своєю діяльністю вони підтримують жіночі дослідницькі та художні проекти, сприяють формуванню гендерної культури суспільства й виховують гендерну чутливість - здатність бачити прояви дискримінації за ознакою статі.

Жіночі музеї активно працюють в Австралії, Австрії, Албанії, Аргентині, Бельгії, Бразилії, В'єтнамі, Ірані, Іспанії, Італії, Кореї, Мексиці, Нідерландах, Німеччині, Норвегії,  Польщі, Сенегалі, Судані, США , Франції, Швеції, Швейцарії  та інших країнах світу. В більшості своїй це - музеї, що виникають як ініціативи жінок, які хочуть привернути увагу суспільства до жіночої проблематики, розповісти про жіночі сторінки історії, які й досі залишаються невидимими та невідомими.

Жіночі музеї світу не схожі один на одного. Всі вони різні за статусами у своїх країнах, всі мають різні можливості, у кожного – своє неповторне обличчя. . Навіть функції у цих музеїв різні: одни з них є центрами, в яких жінки демонструють свої художні та дослідницькі проекти. В інших розповідається про сучасних жінок, які активно впливають на процеси, що відбуваються у суспільстві. Треті (як наприклад, музей в Хіттісау, Австрія) присвячують свої експозиції діяльності місцевих жінок. Деякі, такий як центр в Сенегалі, ставлять перед собою задачу дати освіту дівчатам, навчити їх традиційним видам жіночої праці.

Але якими б не були експозиції у цих музеях, усі вони розповідають про життя жінок, їхню творчість, про жіночі проекти та проблеми, які в різних країнах і на різних континентах є майже однаковими. Жіночі музеї є частиною міжнародного жіночого руху. Їх діяльність поки що не дуже відома, навіть у рідних країнах, але з кожним днем вони набувають сили та їх діяльність стає все більш і більш видимою.

У 2008 р. жінки, які працюють у жіночих музеях різних країн зібралися у м. Мерано (Італія) та вирішили об’єднати зусилля. Так було створено Міжнародну мережу жіночих музеїв, яка  у 2012 р. під час 4-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв, що проходив в Alice Springs (Австралія) перетворилася у Міжнародну асоціацію жіночих музеїв (IAWM).

Метою її діяльності є встановлення та укріплення зв’язків між жіночими музеями по всьому світу та адвокація їхніх інтересів.

IAWM очолюється  6 членкинями  правління з різних континентів. У цей час (з 2014 р.) головує Mona Holm (Жіночий музей Норвегії). Координує  діяльність мережі  Astrid Schönweger (Жіночий музей Італії, Мерано).

Цілями діяльності IAWM є посилення видимості та просування жіночих музеїв, їхня кооперація та взаємопідтримка, досягнення міжнародного визнання у світі музеїв. А також, підтримка діяльності жіночих та гендерних музеїв на захист прав жінок та просування у суспільстві  ідей гендерної рівності та демократії.

Для досягнення цілей IAWM:

• налагоджує он-лайн комунікацію, використовуючи інформаційні ресурси iawm.international, соціальні мережі https://www.facebook.com/womeninmuseum/?fref=ts;
• забезпечує інформаційний супровід власної активності, діяльності різноманітних жіночих музеїв по всьому світу, а також різноманітних напрямів з гендерної тематики;
• бере участь в організації міжнародних конгресів спільно із приймаючими музеями;
• забезпечує зв’язок жіночих музеїв для кооперації, взаємодії та спільних проектів на кшталт проекту Європейського Союзу «She Culture» www.she-culture.com;
• забезпечує пошук можливостей для розширення та укріплення мережі.

 Жіночі музеї дійсно є дуже важливими для освіти жінок, посилення та розширення їхніх можливостей. Вони сприяють навчанню жінок, розкриттю їхнього потенціалу для незалежних дій, а також розробляють інструменти для подолання дискримінації за ознакою статі та сексуальності.

В листопаді 2016 р. представниці жіночих музеїв світу зберуться у Мехіко на 5-й Міжнародний конгрес задля обміну досвідом, кращими практиками та думками щодо подальших конкретний дій у напряму досягнення дійсної гендерної рівності, що визначено міжнародною спільнотою як однієї з 17 глобальних цілей Сталого розвитку. 

Більше інформації: http://iawm.international/

Тетяна Ісаєва, 
директорка Центру гендерної культури та керівниця Музею жіночої та гендерної історії