«Відкриття», яке слід закрити

  Сергій Грабовський

У будь-якій західноєвропейській країні антиѓендерна практика і відповідна «теорія» коштували б голові уряду посади.

Член-кореспондент НАНУ, він же — прем’єр-міністр України Микола Янович Азаров зробив епохальне наукове відкриття. Про нього він повідомив 19 березня після представлення нового голови держадміністрації Дніпропетровської області Олександра Вилкула: «Одні кажуть, що наш уряд великий, інші, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету міністрів. Самі нудні особи. При всій моїй повазі до жінок — не жіноча справа проводити реформи», — заявив прем’єр. За словами Азарова, до нового уряду відібрано людей, які можуть працювати по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», можуть брати відповідальність і не боятися говорити «ні» керівництву.

Відкриття справді всесвітньо-історичного масштабу. Нічого, виходить, було сунутися у велику політику і виводити свою державу на нові історичні обшири британським королевам Єлизаветі І та Вікторії («єлизаветинська доба» та «вікторіанська епоха» — ці слова щось говорять прем’єру України?). Не слід було нідерландській королеві Вільгельміні очолювати опір нацистам (та ще й так успішно, що навіть комуністи перестали вимагати зробити Голландію республікою). Не мусили Єлизавета Петрівна та Єкатерина ІІ сідати на престол Російської імперії (тільки-бо тодішнє дворянство чогось думало інакше). Не мала права Маргарет Тетчер рятувати британську економіку від невдалих соціалістичних експериментів лейбористського уряду... Список можете продовжити самі. Власне, і княгині Ользі нічого було проводити першу в історії Русі економічну реформу, встановлюючи точні обсяги данини регіонів держави київській скарбниці. Не жіноча це справа!

Утім, Микола Азаров не власноруч розробляв методологію свого всесвітньо-історичного відкриття.

«Все, що вона встигла заявити за ці дні після першого туру, — всім зрозуміло, що вона у відчаї. Вона бачить, що вже програла вибори, і пропонує мені вступити з нею у змагання — у бруді, брехні змагатися з нею... Те, що мені говорять, що з жінкою марно сперечатися, — неправильно, я з цим не згоден. Я, в первую чергу, вважаю, що вона — прем’єр-міністр і повинна нести відповідальність за кожне своє слово. А якщо вона жінка — то повинна йти на кухню і показувати там свої вибрики».

Це — фрагмент з виступу Віктора Януковича перед партійним активом Партії регіонів Харківської області 20 січня 2010 року. Фрагмент, який закарбував щирі думки президента України, а тоді ще кандидата на цю посаду.

Не звертаймо увагу на уявлення про теледебати як про «змагання у бруді й брехні». Це не головне тут. Справа в іншому: у ставленні до жінки, яке відгонить старомосковським «Домостроєм».

Провідні жіночі та ѓендерні організації України дали різку, але точну оцінку процитованій вище заяві: «Цими словами лідер Партії регіонів відкрито продемонстрував ігнорування та відмову від таких документів, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших, які ратифіковані Україною і є частиною національного законодавства... Крім того, такою заявою він також порушив Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», в статті першій якого дається визначення поняття «дискримінація за ознакою статі» — як «дії, що спрямовані на обмеження користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків»... Таким чином, була проголошена відмова від одного з фундаментальних принципів сучасної політики в галузі прав людини — досягнення ѓендерної рівності та ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок».

Не сумніваюсь, що і слова Миколи Азарова дістануть належну оцінку. Мені відомо про підготовку кількох заяв, які будуть опубліковані цими днями і в яких речі називаються своїми іменами: сексизм і ѓендерна дискримінація. Бо ж висловлювання на кшталт «немає жінок — немає на кого дивитись» є сексистським та дискримінаційним, оскільки базується на стереотипі, що для жінки головне — зовнішність, та зводить роль жінки до пасивного об’єкта, який існує виключно для чоловічої візуальної насолоди. Висловлювання «не жіноча справа проводити реформи» також є сексистським та дискримінаційним, бо базується на стереотипі про розділення всіх життєвих сфер на начебто «чоловічу» публічну та начебто «жіночу» приватну, заперечує здатність жінок до ефективної професійної діяльності. Це абеткові речі сучасної європейської політичної теорії і практики, але, як бачимо, навіть деякі члени-кореспонденти НАНУ не володіють абеткою...

І ще одне зауваження: жінок-держслужбовців в Україні втричі більше, ніж чоловіків. Тож можна не сумніватися: реально саме десятки тисяч українських чиновниць стануть тими людьми, які в кризовий період працюватимуть «по 16 годин на добу, без вихідних і прохідних».

Власне, на цьому можна було б закінчити, якби не ще один вимір усієї цієї скандальної, якщо брати у європейському ракурсі, історії. На жаль, нові очільники держави наочно продемонстрували свій кричущий провінціалізм. Надмір вишиванок і пасік змінився демонстрацією архаїчно-загумінкових поглядів на політику і суспільство. Уже сьогодні європейська преса єхидно коментує своєрідний рекорд уряду Азарова: найбільша у Європі чисельність — і жодної жінки. Це унікальний кабінет у сучасній Європі. Тепер, коли ж «на зуб» західним журналістам потрапило «теоретичне обѓрунтування» такої ситуації, можна не сумніватися: іронія стане знущальною.

Справу не порятує наявність жінок на високих посадах у президентській адміністрації: адже ця адміністрація, за Конституцією України, входить у «консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби», а Кабмін — це вищий орган виконавчої влади. Як то кажуть, відчуйте різницю.

У будь-якій західноєвропейській (і не тільки, втім,) країні антиѓендерна практика і відповідна «теорія» коштували б голові уряду посади. У нас, ясна річ, такого поки що бути не може. Отже, залишається побажати Миколі Азарову якнайшвидше зробити «наукове закриття» в плані здатності жінок проводити реформи у державі, бо в іншому разі йому загрожує перетворення на об’єкт зневажливої іронії з боку тих, з ким йому за посадою доведеться домовлятися про важливі для України речі.

ДО РЕЧI

На сайті Музею історії жіноцтва та гендерного і жіночого руху з’явилося звернення громадських організацій до прем’єра:

«Від імені громадських організацій та всіх небайдужих жінок і чоловіків нашої держави хочемо повідомити Миколі Азарову, що його висловлювання є сексистським, гендерно-дискримінаційним і таким, що порушує законодавство України, яке всі, і в першу чергу вищі державні чиновники, зобов’язані виконувати. Зокрема, порушено Конституцію України та Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Особиста думка чи ставлення до політичних конкурентів в жодному разі не можуть бути підставою для публічного порушення закону та приниження усіх українських жінок з боку державної влади», — йдеться, зокрема, у зверненні.

Підписи під зверненням поставили такі відомі громадські організації, як Мiжнародний правозахисний жiночий центр «Ла Страда-Україна», Киiвська школа рiвних можливостей, Тернопільський адаптаційний чоловічий центр, всеукраїнська мережа «Юнаки проти насильства», представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні, Харківське жіноче об’єднання «Сфера» та багато інших. Чи почує їх очільник уряду і чи дочекаються українські жінки вибачень — покаже час.

№52, четвер, 25 березня 2010