На початку грудня ЗМІ браво відрапортували про затвердження  Кабінетом Міністрів України плану заходів з проведення Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року.Міністерствам, іншим централним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним  адміністраціям необхідно забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням.  

Правда, основне міністерство, яке відповідає за цей план - Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту – ліквідовано. І чи буде цікавою ця тема Міністерству освіти та науки, куди має бути передана частина функцій ліквідованого міністерства (молодь та спорт) – питання, яке поки не має відповіді.

В офіційних повідомленнях зазначається, що мета кампанії "Стоп насильству!" - привернення уваги суспільства і його лідерів до проблеми подолання насильства в сім'ї як до порушення прав людини і залучення всіх громадян до боротьби з цим явищем. Її завдання - підвищення обізнаності населення про те, що насильство є порушенням прав людини, та заохочення громадян боротися із цим явищем; формування нетерпимого ставлення до насильства; вдосконалення законодавчої бази; розробка дієвих механізмів попередження, зупинення та подолання насильства.

У рамках проведення кампанії мають бути впроваджені конкретні заходи для запобігання та боротьби із насильством із залученням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. І останнє цитоване речення: «Держава - основний суб’єкт протидії насильству, тому органи державної влади повинні формувати у суспільстві неприйняття насильства, вживати необхідних заходів для його запобігання та створювати систему захисту жертв і подолання наслідків насильства».

Сказано красиво, але що ж має бути зроблене? Подивимося на заходи, які містяться в плані. Так, вже в грудні цього року має бути поданий на розгляд Кабміну законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї".

Розроблені програми факультативних курсів з питань запобігання насильству в сім'ї, навчальних програм з питань запобігання насильству в сім'ї для соціальних працівників, мінімальні стандарти соціальних послуг для осіб, що постраждали від насильства в сім'ї, інформаційно-просвітницькі програми з питань виховання ґендерної культури та запобігання всім формам насильства в сім'ї,  програми підготовки суддів до ведення справ,  що пов'язані з насильством в сім'ї, тренінги та засідання за круглим столом.

Планується проведення серед засуджених осіб інформаційно-роз'яснювальної роботи, спрямованої на протидію усім формам насильства та спільних нарад з питань насильства в сім'ї з метою розроблення механізму взаємодії органів державної влади, установ та організацій (цитую поруч, бо знаходяться ці заходи в одному й тому ж пункті програми!).

Є також завдання розробити і провести апробацію корекційних програм та підготувати  методичні  рекомендації  для  роботи  з особами,  які вчинили  насильство  в сім'ї;  а також забезпечити  перегляд  корекційних програм   і   методичних  матеріалів  за  результатами  зазначеної апробації.

І все це встигнути потрібно вже в грудні 2010 року. Хто повірить в реальність і якісність таких швидких дій? А далі? Ну і взагалі то має бути організована робота з особами, які вчинили насильство в сім'ї. Хоча за законом вона має відбуватися вже з початку цього року.

Те, що згадано про роботу з кривдниками – факт позитивний. В багатьох країнах вона складає невід’ємну частину роботи по протидії насильству. Але те, що так і не визначено досі, хто, де, і за які кошти це має робити  – дуже прикро.

Але переходимо до найцікавішого.

Планом передбачається створення і забезпечення ведення реєстру установ та організацій, діяльність яких спрямована на запобігання насильству в сім'ї. А також інформування населення через ЗМІ про види допомоги особам, які потерпають від насильства в сім'ї.

В чому найцікавіше? А в тому, що Уряд і не планує виконувати свій основний обов’язок – забезпечувати та захищати права громадян, і для цього надавати допомогу потерпілим від насильства в сім’ї.

Надавати допомогу. Чи зустрічалося таке словосполучення серед формулювань заходів кампанії «Стоп – насильству»? Ні. І при цьому держава буде інформувати через ЗМІ про види допомоги особам, які потерпають від насильства. За аналогією – голодному розповідати про рецепти смачних страв, а хворому – про чудодійні ліки, які він (чи вона) ніколи не зможуть придбати, і якими не зможуть покористуватися.

Виглядає цинічно. Дуже цинічно. Хоча не сильно відрізняється від того, що робиться в інших сферах командою професіоналів.

Влітку, коли ще були рожеві сподівання на можливість врахувати експертні думки розробниками цих програм, громадські організації зверталися до уряду з листами, в яких пропонували конкретні кроки.

Серед них: врахувати пропозиції щодо недоцільності подібного формату – план з переліком заходів до 2016 року – який за своїм визначенням не може відповідати потребам наступних років; структуризувати документ, поклавши в основу рекомендації Комітету ООН по ліквідації дискримінації жінок, розроблені в результаті розгляду доповіді України (січень 2010 року) про виконання державою Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; при підготовці документу враховувати, що надання допомоги потерпілим від насильства та створення для цього умов є найважнішою частиною державної політики у цій сфері. Відобразити її у плані кампанії, де наданню допомоги не  було приділено жодного слова. Провести громадські обговорення проекту плану Національної кампанії «Стоп насильство» до його затвердження.

Тоді нібито почули. Незадоволено призупинили роботу. Але ніхто ні з ким не радився. Цей документ ніколи не проходив ніяких громадських обговорень.

Писали звернення і Прем’єр-міністру, і Президенту. Писали про важливість надання допомоги. Про її відсутність в державі. Про закони, які обмежують її отримання 35 річним віком. Про відсутність коштів. Про необхідність фінансування цієї роботи не з місцевих, а з державного бюджету. І про інше.

Але насильство в сім’ї – це не Євро 2012. На нього, на відміну від останнього, грошей не вистачає. Тож і вийшов з Кабміну ще один документ, який наочно демонструє, що люди уряду нецікаві…

Але читаючи подібні плани, хотілось би, щоб наші кошти йшли на допомогу потерпілим, а не на чергові наради та мерседеси.

Катерина Левченко