8 березня для України - день тюльпанів, привітань та солодких тістечок. Проте спосіб святкування жіночого дня в країні завжди відгонив спробою лише підкреслити нерівність, яка існує в соціальних взаєминах, та, як з'ясувалося, в інформаційному просторі.
Інститут масової інформації вирішив перевірити методом 3R-аналізу* стан гендерної рівності в українських ЗМІ. Для цього ми проаналізували наповнення одного випуску шести всеукраїнських видань: газет «Сегодня», «Комсомольська правда», «Факти» й тижневиків «Український тиждень», «Кореспондент», «Коментарі».
Спершу - склад редакційних колегій видань: головних редакторів, їхніх заступників, редакторів відділів. Тут кількість чоловіків та жінок виявилася приблизно рівною. Найменше жінок у керівництві газети «Комсомольська правда», найбільше - в журналі «Кореспондент».
Авторами публікацій у проаналізованих всеукраїнських ЗМІ є переважно жінки (54%), а от фотографами - чоловіки (56%). Цікаво, що більшість авторів у тижневиках виявилися представниками чоловічої статі, а у щоденних газетах - навпаки.
Результати аналізу контенту друкованих видань виявилися разючими, але досить очікуваними. Загалом ситуація з гендерною рівністю в публікаціях відображає загальну картину в Україні. Попри те, що жінок у нашій країні проживає більшість (56%), та й серед журналістів вони становлять левову частку, за представленням у медіа вони значно поступаються чоловікам.
Героями публікацій у 76% випадків є представники чоловічої статі, і лише 24% припадає на жінок, та й то здебільшого про них згадується в несерйозних публікаціях, світській хроніці тощо. Наприклад, «Комсомольська правда» показує найбільш справедливе співвідношення чоловіків та жінок у публікаціях - 32% на 68%, проте з «жіночих» матеріалів тут переважно плітки про сімейне життя співачок, описи суконь претенденток на «Оскар» і т. п.
Цікаво, що в тижневиках матеріалів про жінок навіть менше, аніж у щоденних газетах. Наприклад, в «Українському тижні» (№9 від 28.02.2013) була лише одна (!) жінка - герой публікації - в невеликій замітці про випуск нового альбому популярної співачки.
На ілюстраціях до публікацій жінки також значно поступаються чоловікам - 27% проти 73%, при цьому, знову ж таки, їхні фото ілюструють зазвичай світську хроніку, рубрики «Сім'я» чи «Здоров'я», або сльозливі історії про чудодійне одужання у щоденних газетах. У тижневиках перелік тем із «жіночими» фотографіями доповнюють ще теми культури та суспільства.
Показово, що щоденні газети «жіночу тематику» активно використовують, але в специфічний спосіб - публікуючи фото жінок у напівоголеному вигляді. Наприклад, у випуску «Комсомольської правди» за 1 березня було два фото оголених жінок.
Газета «Факти» взагалі тримає стандарт «жовтого видання», де останню сторінку майже кожного номеру «прикрашає» оголена жінка. Ось лише декілька прикладів:
Схожа ситуація з коментуванням публікацій. Коментарі експертів-чоловіків значно частіше залучають до матеріалів, аніж експертів-жінок: 80% проти 20%. Найменше вважають жіночу думку фаховою в газеті «Сегодня» - у всьому номері видання був лише один жіночий коментар про подорожчання продуктів харчування, на противагу 15 коментарям експертів-чоловіків. Краща ситуація у тижневиках - 24% матеріалів у «Кореспонденті» й 34% в «Українському тижні» коментували жінки.
На думку національної експертки з гендерних питань Марії Дмитрієвої, така велика різниця у представленні чоловіків та жінок в інформаційному просторі може відображати як упередженість керівництва ЗМІ, так і бути виявом внутрішньої зневаги самих журналісток. «Коли зростаєш у суспільстві, де все жіноче марковане як вторинне й нецікаве, і де нормою людини вважається чоловік, не дивно, що говорити з жінками та писати про жінок їм видається менш цікавим. І байдуже, чия саме упередженість - керівництва чи журналістів - стоїть на заваді повнішому залученню жіночого інтелектуального потенціалу, результат той самий: жахлива недопредставленість жінок в інформаційному просторі», - вважає Дмитрієва.
«Ситуація не зміниться, допоки самі жінки, - і від жінок в ЗМІ тут залежить дуже багато, - не намагатимуться тримати гендерний баланс, залучаючи жінок-політиків, чиновників, експертів до коментування, аби суспільство бачило та сприймало ситуацію в країні не лише очима чоловіків», - каже виконавчий директор ІМІ Вікторія Сюмар.
Звісно, проблема полягає не лише у викривленій інформаційній політиці, вона значно глибша. За останнім дослідженням Міжнародної федерації журналістів, яка оцінювала різницю в оплаті праці журналістів у 16 країнах світу, в Україні зарплата журналістів-жінок на 33% менша від зарплати чоловіків. Причому подібна різниця, наприклад, у Росії становить лише 9%.
У цьому аналізі ми не ставили перед собою завдання зліпити «теорію змови» проти когось, натоміть прагнули вказати на реальну проблему, яка існує в Україні. Адже без вирішення гендерного питання, без запровадження квот у парламенті та інших механізмів захисту прав жінок, які становлять більшу частину населення країни, говорити про забезпечення прав людини, про антидискримінаційність - марно.
*3R-аналіз - Represenation (загальнонаціональні ЗМІ), Resources (персонал, редактори), Reality (що маємо в результаті)