Музей історії жіноцтва у Харкові

Ідея створення гендерного музею виникла 2006 р., коли нинішня керівниця музею Тетяна Ісаєва потрапила на стажування для журналістів до Швеції. Тоді зі Швеції були привезені різні фотографії, сувеніри, артефакти, що демонстрували шлях шведського суспільства до гендерної рівності. Але в той час, у 2006 р., здавалося, що створити такий музей неможливо.

У 2008 р. відбулася нова поїздка – до Варшави. Інтерактивні експозиції Музею варшавського повстання надихнули: «Ось таким має бути і гендерний музей – живим, інтерактивним, в якому людина відчуває себе не просто глядачем, а й учасником подій, а ще відчуває на собі, як відбувається у суспільстві процес гендерного конструювання – процес виховання жінок з дівчаток, чоловіків з хлопчиків».

Саме тому зараз колекція експонатів активно поповнюється відеоматеріалами, інтерв’ю, художніми фільмами - всім тим, над чим можна замислюватися, що можна переживати, пропустити крізь себе. В цьому ж 2008 р. відбулася зустріч п. Тетяни з п. Оленою Сусловою – національною експерткою з гендерної політики. Тоді п. Олена передала на створення музею 100 гривень. Цю купюру тепер називають «першою цеглинкою» музею. Саме ця цеглинка не дає зупинитися початій справі.

Керівниця Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні п. Лариса Кобелянська подарувала назву проекту – «Створимо музей про себе!». Кому ж, як не гендерним теоретикам та практикам, створювати музей та розповідати суспільству про гендер та пов’язані з ним проблеми?

У 2008 р. ідею створення музею підтримали Український жіночий фонд та Глобальний фонд для жінок, які з того часу стали незмінними партнерами музею. Так, у 2012 р. УЖФ ініціював акцію «Жінки підтримують жінок», метою якої було зібрати гроші на ремонт знайденого приміщення для розміщення експозицій музею. Відсутність приміщення - основна проблема музею. У 2010 р. завдяки підтримці Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту ХОДА частину експозицій музею було розміщено у приміщенні Обласного ґендерного ресурсного центру. Але ця кімната не в змозі вмістити всю багату колекцію, що нараховує щонайменше три тисячі експонатів. Це й інформаційні буклети, і фото- та відеоматеріали, і наукові видання, і книжки, і дитячі малюнки й іграшки, і предмети побуту, і особисті речі прихильниць та прихильників гендерного руху, і сувеніри. Це також об’ємні панорами, що демонструють соціальні ролі жінок і чоловіків у різні історичні періоди. До найцікавіших експонатів належать давня швейна машинка і ручний млин вагою в кілька десятків кілограмів. Колекція постійно поповнюється – з різних куточків України та світу передаються особисті речі, фотографії, книжки...

«Треба це збирати і зберігати, бо це – історія. Відкрийте підручник, подивіться – як в ньому відображається жіноча історія? А історія впровадження ідей гендерної рівності в Україні? Ніяк. А цей музей зберігає історію, яку творимо ми самі. От у 2006 р. вступив у силу Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків – це вже історія. Музей – відкриті двері у невідомий простір, де кожна людина має своє обличчя – чоловіче і жіноче. Це вже не просто середня особа без статі», – так визначає мету музею Тетяна Ісаєва.

Сьогодні частина музейної колекції, крім Обласного гендерного ресурсного центру, демонструється у харківських вишах, в яких працюють центри гендерної освіти – Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Харківському національному університеті будівництва та архітектури тощо.

За участі музею проводяться численні заходи. Так, у 2009 р. та у 2011 р. були організовані виставки в музеї історії ХНУ імені В. Н. Каразіна, у 2012 р. в харківській галереї «Маестро» було організовано виставку «Про гендер цікаво», три виставки пройшли в Обласній художній галереї, в т. ч. виставка «ЇЇсторія» до 20-річчя Незалежності України, проведення якої підтримала Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні. Виставку «Жіноче обличчя війни» побачили відвідувачі Дніпропетровського національного історичного музею.

Загалом музей взяв участь щонайменше у 1000 заходах, що пройшли не тільки у різних містах України (Харків, Київ, Луцьк, Львів, Дніпропетровськ, Ужгород, Івано-Франківськ), але й в містах інших країн – Бонні, Ґетеборзі, Буенос-Айресі, в яких музей виступав як член Міжнародної мережі жіночих музеїв світу.

Всі ці заходи мають на меті показати гендерні проблеми, що існують у суспільстві, донести ідеї права людей на вибір до пересічного громадянина. За словами п. Тетяни, «гендерний підхід – це підхід, що ураховує різність між чоловіком і жінкою та дає можливість реалізувати кожній людині незалежно від статі свій власний потенціал на користь собі та суспільству».

Дізнатися більше:

Музей історії жіноцтва, історії жіночого і гендерного руху

Всеукраїнська мережа центрів гендерної освіти ВНЗ

Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків»

Гендерний марафон у Харкові

Автор : Тетяна Кальченко, для Громадського Простору

Каталог статей

Категорії розділу

Пошук

Вхід на сайт

Статистика

Музей історії жіноцтва у Харкові Ідея створення гендерного музею виникла 2006 р., коли нинішня керівниця музею Тетяна Ісаєва потрапила на стажування для журналістів до Швеції. Тоді зі Швеції були привезені різні фотографії, сувеніри, артефакти, що демонстрували шлях шведського суспільства до гендерної рівності. Але в той час, у 2006 р., здавалося, що створити такий музей неможливо. У 2008 р. відбулася нова поїздка – до Варшави. Інтерактивні експозиції Музею варшавського повстання надихнули: «Ось таким має бути і гендерний музей – живим, інтерактивним, в якому людина відчуває себе не просто глядачем, а й учасником подій, а ще відчуває на собі, як відбувається у суспільстві процес гендерного конструювання – процес виховання жінок з дівчаток, чоловіків з хлопчиків». Саме тому зараз колекція експонатів активно поповнюється відеоматеріалами, інтерв’ю, художніми фільмами - всім тим, над чим можна замислюватися, що можна переживати, пропустити крізь себе. В цьому ж 2008 р. відбулася зустріч п. Тетяни з п. Оленою Сусловою – національною експерткою з гендерної політики. Тоді п. Олена передала на створення музею 100 гривень. Цю купюру тепер називають «першою цеглинкою» музею. Саме ця цеглинка не дає зупинитися початій справі. Керівниця Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні п. Лариса Кобелянська подарувала назву проекту – «Створимо музей про себе!». Кому ж, як не гендерним теоретикам та практикам, створювати музей та розповідати суспільству про гендер та пов’язані з ним проблеми? У 2008 р. ідею створення музею підтримали Український жіночий фонд та Глобальний фонд для жінок, які з того часу стали незмінними партнерами музею. Так, у 2012 р. УЖФ ініціював акцію «Жінки підтримують жінок», метою якої було зібрати гроші на ремонт знайденого приміщення для розміщення експозицій музею. Відсутність приміщення - основна проблема музею. У 2010 р. завдяки підтримці Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту ХОДА частину експозицій музею було розміщено у приміщенні Обласного ґендерного ресурсного центру. Але ця кімната не в змозі вмістити всю багату колекцію, що нараховує щонайменше три тисячі експонатів. Це й інформаційні буклети, і фото- та відеоматеріали, і наукові видання, і книжки, і дитячі малюнки й іграшки, і предмети побуту, і особисті речі прихильниць та прихильників гендерного руху, і сувеніри. Це також об’ємні панорами, що демонструють соціальні ролі жінок і чоловіків у різні історичні періоди. До найцікавіших експонатів належать давня швейна машинка і ручний млин вагою в кілька десятків кілограмів. Колекція постійно поповнюється – з різних куточків України та світу передаються особисті речі, фотографії, книжки... «Треба це збирати і зберігати, бо це – історія. Відкрийте підручник, подивіться – як в ньому відображається жіноча історія? А історія впровадження ідей гендерної рівності в Україні? Ніяк. А цей музей зберігає історію, яку творимо ми самі. От у 2006 р. вступив у силу Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків – це вже історія. Музей – відкриті двері у невідомий простір, де кожна людина має своє обличчя – чоловіче і жіноче. Це вже не просто середня особа без статі», – так визначає мету музею Тетяна Ісаєва. Сьогодні частина музейної колекції, крім Обласного гендерного ресурсного центру, демонструється у харківських вишах, в яких працюють центри гендерної освіти – Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Харківському національному університеті будівництва та архітектури тощо. За участі музею проводяться численні заходи. Так, у 2009 р. та у 2011 р. були організовані виставки в музеї історії ХНУ імені В. Н. Каразіна, у 2012 р. в харківській галереї «Маестро» було організовано виставку «Про гендер цікаво», три виставки пройшли в Обласній художній галереї, в т. ч. виставка «ЇЇсторія» до 20-річчя Незалежності України, проведення якої підтримала Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні. Виставку «Жіноче обличчя війни» побачили відвідувачі Дніпропетровського національного історичного музею. Загалом музей взяв участь щонайменше у 1000 заходах, що пройшли не тільки у різних містах України (Харків, Київ, Луцьк, Львів, Дніпропетровськ, Ужгород, Івано-Франківськ), але й в містах інших країн – Бонні, Ґетеборзі, Буенос-Айресі, в яких музей виступав як член Міжнародної мережі жіночих музеїв світу. Всі ці заходи мають на меті показати гендерні проблеми, що існують у суспільстві, донести ідеї права людей на вибір до пересічного громадянина. За словами п. Тетяни, «гендерний підхід – це підхід, що ураховує різність між чоловіком і жінкою та дає можливість реалізувати кожній людині незалежно від статі свій власний потенціал на користь собі та суспільству». Дізнатися більше: Музей історії жіноцтва, історії жіночого і гендерного руху Всеукраїнська мережа центрів гендерної освіти ВНЗ Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» Гендерний марафон у Харкові Автор : Тетяна Кальченко, для Громадського Простору Джерело: http://civicua.org/news/view.html?q=1994268
1 2 3 4 5 Категорія: про нас пишуть \| Додав: dvm (29.03.2013)
Переглядів: 1085 \| Рейтинг: 0.0/0