|
У день виборів в Україні світові телеканали показували, як напівоголену Сашу Шевченко витягують з приміщення виборчої дільниці, де мав голосувати Янукович.
Звичайні ворота в центрі Києва на Малій Житомирській – бічній вуличці, що тягнеться від Майдану Незалежності, – не відрізняються нічим особливим. Нічого не вказує на те, що, пройшовши заплутаними коридорами, можна потрапити до особливого місця – кнайпи без назви. У таких конспіративних умовах відбуваються зустрічі радикального угруповання українських феміністок з організації FEMEN. Посередині стоїть пара столиків, скромний бар. За столиком у кутку щодня зустрічаються ввечері кілька дівчат. Курять, п’ють каву. Це штаб FEMEN. Іншого осередку вони не мають. Взагалі вони мають небагато. Ані бюджету, ані спонсорів, ані структури, ані підтримки ЗМІ. Час від часу їм допомагає музикант з Берліна діджей Гельмут Ґайер, а також американський видавець Джед Санден, який працює у Києві, допомагає невеликими сумами. Іноді студенти з Німеччини збирають гроші для українських феміністок. Під час «партійних» зібрань члени організації виглядають як подружки, студентки, що прийшли попліткувати.
Звичайні дівчата. Їх ніхто не використовував, вони не потрапляли до рук сутенерів, походять з нормальних родин. Гарненька блондинка Саша, усміхнена Тетяна з фотографією доньки в сумці, Галина, на яку вдома чекає чоловік, зосереджена Аня Гуцол, їхній лідер, – яка виглядає так, ніби про себе повторює матеріал напередодні важливого іспиту. Але саме про них у світових ЗМІ розповідають як про найбільш радикальних феміністок у Східній Європі. У день виборів в Україні, 7 лютого, більшість телеканалів від США до Японії показували, як напівоголену Сашу Шевченко витягують з приміщення виборчої дільниці, де мав голосувати Янукович.
Попри назву своєї організації, вони не люблять, коли їх називають феміністками. «Це якесь абстрактне, європейське поняття, – перекрикують вони одна одну. – Феміністки – це коротко стрижені жінки, які поводять себе по-чоловічому, борються за паритети і рівноправ’я. Ми інші, ми боремося за елементарні речі, щоб нас не дискримінували, бо Україна залишається дикою і небезпечною країною для жінок».
FEMEN складається з більше сотні постійних активісток і щонайменше п’яти сотень симпатиків, які час від часу беруть участь в акціях. Симпатиків, бо серед прихильників гострих дівчат можна знайти й чоловіків. Таких, як Саша – хореограф і ініціатор більшості геппенінгів під час акцій. Кількість задекларованих в інтернеті симпатиків сягає вже 16 тис., бо з кожною акцією їхня кількість зростає. Дівчата діють у Києві, але мають плани щодо активізації FEMEN в інших містах. Більше розповідати не хочуть – щось на кшталт революційної організації 19-го століття, обов’язково має бути повна конспірація. Про заплановані акції знає тільки вузьке коло керівників. На інтернет-сторінці вони не розміщують оголошень чи запрошень. Усе це для того, щоб міліція не запобігла акції.
Кольорових геппенінгів у Києві не бракує. Але натовпи з біло-блакитними, білими, помаранчевими прапорами – це армії підкуплених клакерів, професійних демонстрантів. Після Помаранчевої революції суспільна активність згасла. Там, де повинно зароджуватися громадянське суспільство, орудують спонсоровані олігархами партії з великими грошима. Молодь майже повністю відвернулася від політики, зосередилася на виживанні в умовах кризи. За таких обставин діють FEMEN-істки – єдиний справжній громадський рух. Атакують українське суспільство з позицій, невідомих на берегах Дніпра до цього часу, закидаючи йому лицемірство і потурання злу.
Вони не інтелектуали, які дискутують про права жінок. Це бунтівниці, їхні акції шокують і провокують. Вони кажуть: «Про те, на що в Україні табу, можна лише кричати». Несуть транспаранти: «Україна – не вагіна!» або «Україна – не бордель!». Кричать про сексуальні домагання в навчальних закладах, проституцію, секс-туризм. «Україна – аморально консервативна, – каже Галина. – Страшне лицемірство, політики кажуть, що жінка повинна сидіти на кухні, і шльопають своїх асистенток. Студенток, яких беруть на роботу з відомою метою».
Активістки FEMEN одягаються так, як більшість українок – сексуально і спокусливо. Вони кажуть, що не будуть вбиратися в потворні лахи, як західні феміністки, бо це обмежує їхню свободу: вони хочуть провокувати. Двоє з них – Ольга і Ніна – змучені, бо до ранку розважалися в клубі. Це одні з молодших за стажем активісток – вони саме діляться спостереженнями від нічних імпрез. «Це ніби работоргівля, приходять іноземці або наші нувориші і обирають собі, яку хочуть. Добре, що хоч у зуби не заглядають», – каже Ольга. Київські нічні клуби перетворюються на нову Мекку для секс-туристів із Західної Європи, Туреччини, Ізраїлю. Приїжджають сюди на пару днів, знімають житло і вирушають на полювання до кнайп і на дискотеки.
«Українки – гарні, кричуще вбираються. І просто легкодоступні, – каже Ольга. – Не йдеться навіть про гроші. Іноземці їм імпонують. Навіть студентки – наївні, і багато зроблять за обіцянку про одруження чи виїзд за кордон». А що вона, активістка, робить у клубах? Ольга відповідає, що обожнює гратися, спокушаючи італійців чи турків. Вони пригощають випивкою і обіцяють золоті гори, але в кінці вечора зазвичай запрошують до орендованої квартири. І тут на них чекає розчарування, бо вони натрапили на феміністку. Ольга мститься – і відмовляє.
Дівчата з FEMEN мають у планах освітні акції. У школах – аби напоумити учениць, що світ не такий гарний, як це показує телебачення. Програму для студенток назвали «Українська Амазонія». Це відповідь на діяльність тисяч інтернет-агентств, які вербують молодих українок для роботи за кордоном. Деякі діють під виглядом агентств моделей. Серед них можна знайти також служби знайомств і шлюбні агентства. Чимало з них займається вербуванням для роботи в секс-бізнесі. Минулого року, вбрані як проститутки FEMEN-істки ходили в центрі Києва і чіплялися до іноземців. «Що цікаво, – розповідають вони, – багато іноземців вважали, що це нормально, коли проститутки ходять центральною вулицею, Хрещатиком! Ми підготували законопроект проти проституції – він передбачає покарання для клієнтів, а не проституток. На жаль, жоден політик не зацікавився. Коли дівчата роздавали текст законопроекту під Верховною Радою, депутати втікали до лімузинів, дехто зі сміхом кидав не надто добірні жарти.
FEMEN протестує також проти мовчазної змови у справі розбещення студенток. Дівчата розповідають про випадки в провінції, про самогубства дівчат, яких змушували до сексу в обмін на оцінку за іспит. Після затримання (за звинуваченням у сексуальних домаганнях) ректора Київського педагогічного університету, FEMEN організував еротичну імпрезу під Київським університетом імені Тараса Шевченка.
«Ідеї в нас виникають з відчаю. Що більше влада ігноруватиме серйозні проблеми, про які ми говоримо, то більше ми здійматимемо бучу, – каже Саша Шевченко. – Йдеться про те, щоб нас почули. А щоб цього добитися, потрібні струси», – додає вона. Останній струс мав сягнути щонайменше 9 балів за шкалою Ріхтера. У день президентських виборів FEMEN запланував велику акцію.
Чотири активістки зустрілися на станції метро «Мінська» о 7 годині. Пішли до Таніної квартири. Боялися, що буде, як минулого разу, коли спроба не вдалася, бо чоловік Тані прагнув хвильку спокою. План був такий: оголені до пояса дівчата (на грудях лише хрестики з пластиру) збиралися привітати перед виборчою урною Віктора Януковича. Двоє активістів утворюють хрест із тіл, а Оля – найбільш спортивна – повисне на плечах виструнченого хлопця, що мало символізувати розп’яття України. Плюс крик: «Немає більше демократії, немає свободи в Україні».
Спроба вдалася, але задумка пішла не зовсім згідно з планом. Янукович мав голосувати на виборчій дільниці в художній школі київського району «Оболонь». Дівчата спокійно пройшли повз міліційний кордон, що оточував будівлю виборчої дільниці, і зайшли всередину, поближче до камер телеканалів з усього світу. Раптом вони протиснулися між журналістами і стрибнули на стіл виборчої комісії. Почали скандувати гасла. «Розп’ятої України» показати не змогли. З-за столу досить швидко вискочили чиновники і охоронці.
Смикаючи і штовхаючи, вони викинули напівоголених активісток з приміщення дільниці. Саша впала зі сходів. Але все знімали камери, блимали спалахи фоторепортерів, журналісти ставили запитання. Це і було потрібно. На сходах відбулася імпровізована прес-конференція, в ході якої FEMEN-істки розповідали здивованим японським і американським репортерам про дискримінацію жінок в Україні. Коли журналісти розійшлися, активістками зацікавилася міліція. Дівчата провели кілька годин у відділку, очікуючи на штраф за «дрібне хуліганство». «Ми цими штрафами можемо вже завішувати собі стіни, це частина нашої діяльності», – каже Саша.
Міліції вони не бояться. Скоріше того, що колись роздратують якусь шишку. «Невідомі бандити завдадуть тобі кривди, і ніхто не заступиться. Ми усвідомлюємо, що наразі самі, бо нас не підтримує жодна впливова людина, а в Україні має значення тільки це, – каже Аня Гуцол. – Але ми не зупинимося, діятимемо ще гостріше. Ми маємо право голосу в суспільному житті і будемо боротися з лицемірством. Такого не може бути, щоб ми жили, ніби в якісь резервації. Нас запевняють, ніби все чудово, як в радянські часи, а насправді ми мало чим відрізняємося від країн третього світу».
Восьмого березня дівчата зустрічалися біля пам’ятнику княгині Ользі в центрі Києва. Блондинки в червоних чоботах, тримаючи плакат з вісімкою, кричали перехожим, закликаючи відкрити очі і звернути увагу на справжні проблеми жінок в Україні. «Зробіть це для нас, замість цукерок і вечірнього чаювання». «Це наша Маніфа», – каже Саша. А решта додає провокаційно, що європейським імпрезам до їхніх далеко. І ще, що вони залюбки приїхали б до Польщі чи Німеччини, показати, як треба боротися за свої права на вулиці, якби тільки розуміли, чого добиваються західні феміністки.
09-04-2010
Оригiнал статтi: http://u.to/mjEM
Посилання на inoZMI: http://u.to/mTEM |
