Шановні однодумці!

Пропонуємо вам зразок листа-звернення до посадовців (сільських голів, голів райдержадміністрацій, мерів міст, губернаторів, ректорів ВНЗ, директорів підприємств, керівників міністерств, президента, прем’єра та лідерів політичних партій і їх локальних осередків), у якому коротко викладено історію, основні факти та пояснено сенс відзначення 8 Березня. Наша ідея полягає в тому, щоб наші однодумці (серед яких, сподіваюся, й Ви) скористалися цим шаблоном та підготували такі листи тим керівникам, чию позицію ви вважатимете за потрібне змінити.

Ви можете підписати це звернення, залишивши свій підпис у коментарях на http://gender.at.ua

Якщо ви знаєте факти, які додатково ілюструють дискримінацію жінок в Україні, ви також можете додати цю інформацію у коментарях.

Увага! Важливо, щоб лист був на ім’я конкретної особи-посадовця (а не на установу чи підрозділ) – тоді шанси, що лист буде прочитано адресатом зростають, а це накладе на нього/неї певну відповідальність за подальше хибне публічного пропагування 8 березня.

Увага! Надсилаючи листа конкретному керівникові, підготуйте для нього/неї шкіц короткого привітання за прикладом, який є в цьому листі (про Банк) – якщо це ректор вузу – підготуйте лист про науково-викладацький склад, якщо міністр – про відповідну галузь, якщо спікер парламенту – то про депутатів; якщо ви при цьому диспонуєте відповідними надійними даними та фактами – неодмінно їх вкажіть! Якщо вважаєте за потрібне, коротко поясність в тексті привітання, що таке ґендерна рівність чи дискримінація.

Зверніть увагу, що високопосадовці часто просто озвучують чи підписують те, що їм готують їхні референти чи прес-служби, тому такі листи можна надсилати також до цих структур.

Любі подруги й друзі!

Якщо ми не хочемо, щоб обрані нами посадовці та керівники різних рівнів у своїх публічних промовах та зверненнях принижували нашу людську гідність, репродукуючи консервативні ґендерні стереотипи та легітимізуючи есенціалістське бачення суспільної ролі Жінки, ми маємо боротися з цим всіма можливими способами і постійно. Ми віримо, що вода камінь точить, і що кількість з часом неодмінно перейде у якість. Маленький, але реальний крок кращий за великі і благі, але віртуальні наміри. Зробімо цей крок, кожна. Що більше нас буде – то важче нас буде ігнорувати.

Шануймося, бо ми того варті!

Шановний Пане.... / Шановна Пані...... (посада та ім’я керівника, якому/якій адресовано лист)!

Наближається свято 8 березня - Міжнародний День Прав Жінок. Зважаючи на цілком хибне сприйняття сутності цього свята в Україні, ми, активні й свідомі  громадян(к)и, вважаємо своїм громадянським обов’язком поінформувати Вас про історію цього свята та справжній сенс його відзначення свідомою громадськістю світу.

Історичні витоки цього дня пов’язують, насамперед, із масовими березневими страйками жінок-робітниць легкої промисловості проти важких умов праці і низької платні, що регулярно відбувалися в різних містах Північної Америки, починаючи з 1857 р. Згодом, за пропозицією Клари Цеткін, учасниці Другої Міжнародної Конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р.) вирішили щороку у березні відзначати Міжнародний Жіночий День – день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права. Протягом ХХ ст. уряди більшості країн світу визнали існування різних форм дискримінації щодо жінок та зобов’язалися вживати спеціальних заходів щодо їх усунення. Відтак, у 1977 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно якої кожній з країн-учасниць рекомендувала «у відповідності до їх істричних та національних традицій та звичаїв, проголосити один день Днем Жіночих Прав.

Дозвольте Вам також нагадати, що свого часу Україна схвалила низку міжнародних документів щодо забезпечення ґендерної рівності та подолання дискримінації за ознакою статі. Це, зокрема: «Загальна декларація прав людини» (прийнята Генасамблеєю ООН, грудень 1948), «Конвенція про політичні права жінок» прийнята Генасамблеєю ООН (грудень 1952), «Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» прийнята Генасамблеєю ООН (грудень 1979), Пекінська Декларація та Платформа Дій, прийняті IV Всесвітньою конференцією жінок у Пекіні (1995).

На виконання цих міжнародних зобов’язань у незалежній Україні було ухвалено декілька законодавчих актів, серед яких найважливішими є: Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (№2866-IV, набув чинності з 1.01.2006), Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» (№ 1834 від 27.12.2006); Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»  (№1135/2005 від 26.07.2005), Указ Президента України «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні» (№283/2001 від 25.04.2001).

Попри вжиті заходи, дискримінація жінок в Україні зберігається:

G представництво жінок у виборних та виконавчих органах влади надзвичайно низьке: серед депутатів Верховної Ради жінки становлять  8,5%, а в обласних радах жінок близько 11%;

G середня заробітна плата жінок в жодній галузі не перевищує середньої заробітної плати чоловіків; загалом по Україні платня жінок на 25% нижча за платню чоловіків;

G рівень зайнятості жінок в середньому на 10% нижчий за рівень зайнятості чоловіків (53% та 63% відповідно);

Особливо розповсюдженими є приховані форми дискримінації: жінки зазнають стримування у професійній кар’єрі; їх найчастіше не допускають до керівних посад; при працевлаштуванні жінка стикається з вимогою роботодавця відмовитися від материнства; жінки часто зазнають сексуальних домагань керівників; жінки мають менше за чоловіків вільного часу через нерівномірний розподіл побуто-господарських та батьківських обов'язків; жіноче тіло активно експлуатується в шоу-бізнесі та рекламі; суспільство висуває суворіші вимоги та застосовує жорсткіші санкції щодо моралі й поведінки жінок, тощо.

Закликаємо Вас відмовитися від звертання «жіночки» та епітетів на кшталт любі, кохані, чарівні, милі, прекрасні, турботливі, вродливі, дбайливі, ласкаві, ніжні і т.п., які недоречні у контексті дискусії про права жінок та ґендерну рівність у суспільстві. З тієї ж причини наполегливо просимо Вас не акцентувати надмірної уваги на сімейних ролях жінок (матері, бабусі, сестри, дочки, коханої) та на зовнішності (краса, врода), тілесності (усмішка, очі, статура) чи почуттях жінок (любов, турбота, чуйність тощо).

Впевнені, що у цей день та в майбутньому Ви  всіляко сприятимете формуванню гендерної свідомості і чуйності через повсякчасне визнання та заохочення суспільних здобутків жінок, а також через викриття та усунення фактів ґендерної дискримінації на всіх рівнях. Саме такої підтримки очікуємо від Вас як (назва посади) ми, свідомі й активні громадянки України.

Додаток

Найважливіші дати та факти

Травень 1910- під час чергового Конгресу Соціалістичної партії США, Національний Комітет Жінок запропонував оголосити останню неділю лютого (за старим стилем) Днем активних дій за права жінок.

Серпень 1910- у Копенгагені (Данія) понад 100 учасниць Другої Міжнародної Конференції Жінок-Соціалісток з 17 країн одностайно ухвалили рішення: щороку у березні відзначати Міжнародний Жіночий День – день солідарності жінок у боротьбі за рівноправність. Пропозицію про це висунула Клара Цеткін (1857-1933) – видатна німецька діячка та теоретик жіночого і робітничого руху, редакторка газети DieGleichheit("Рівність”).

Березень 1911- понад 1 мільйон жінок у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Данії вийшли на мітинги та демонстрації, протестуючи проти дискримінації та вимагаючи рівних із чоловіками прав на працю, на участь у виборах, на освіту і здобуття фаху. У 1912-1915 рр. до них приєднались також жінки Нідерландів, Франції, Швеції та Росії; серед вимог з’явились гасла про припинення війни.

8 Березня 1917(23 лютого за старим стилем) - російські жінки вийшли на вулиці Санкт-Петербурга, щоб (висловити)заявити свій рішучий протест проти нестерпних умов життя, війни та голоду. Цей масовий жіночий страйк вважається вирішальною подією Лютневої революції в Росії, наслідком якої була зміна державного устрою – від монархії до республіки. Саме тому дата 8 Березня згодом була закріплена для відзначення Міжнародного Жіночого Дня. Він набув статусу державного свята в СРСР (з 1965 – вихідний день) та інших соціалістичних країнах.

1930-1960- день солідарності жінок спорадично відзначають у Західній Європі та Північній Америці; відновлення масових акцій у цей день наприкінці 1960 - на початку 1970 рр. пов’язане із Другою хвилею фемінізму та новим піднесенням жіночого руху у світі.

1975- Генеральна Асамблея ООН проголосила 1975 Роком Жінок, привертаючи в такий спосіб увагу урядів до питання дискримінації жіночих прав у багатьох країнах світу.

1977 - Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно якої кожній з країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний День Прав Жінок.

1979- Генеральна Асамблея ООН схвалила Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яку ратифікували 150 країн.

1981- Конгрес США проголосив початок березня Національним Тижнем Жіночої Історії, а від

1987року березень став для американців Місяцем Жіночої Історії.

Попри те, що в останні десятиліття людство досягло значного поступу у боротьбі з сексизмом (тобто, дискримінацією за ознакою статі) та зробило вагомі кроки на шляху до досягнення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, масштаби ґендерної нерівності у світі вражають:

G Жінки становлять абсолютну більшість з 1,3 мільярда найбідніших людей світу;

G Жінки становлять 75% з 960 мільйонів неписьменних людей у світі;

G Жінки в середньому отримують на 30-40% нижчу платню, аніж чоловіки;

G Жінки становлять абсолютну більшість жертв домашнього насильства;

G Жінки виконують 2/3 роботи в світі і отримують за це лише 5% світових прибутків;

G Жінки володіють лише 1% власності у світі.

Серед найбільш очевидних форм дискримінації жінок ООН називає такі факти:

% Щогодини у Росії одна жінка гине внаслідок сімейного насильства;

% Щороку в Індії спалюють близько 25 тис. наречених через їх недостатній посаг; родичі молодого роблять це під виглядом самогубства чи нещасного випадку, щоб дати йому змогу одружитись удруге;

% У деяких арабських країнах (як-от: Йордан, Пакистан, Ліван , Сирія та Ірак) існує практика вбивства родичами зґвалтованої жінки задля збереження честі родини;

% У 28 африканських країнах від 85 до 115 мільйонів жінок зазнали ритуального калічення статевих органів, незважаючи на існування законодавчої заборони;

% Зґвалтування все ще залишається однією з форм ведення війни, що використовувалась під час військових сутичок у Мексиці, Руанді, Кувейті, Гаїті, Колумбії, Югославії та інших місцях;

% Масова практика переривання вагітності при встановленні жіночої статі зародка на противагу до збереження життя плоду чоловічої статі, що існує у країнах Азії, насамперед у Китаї.