ЯНУКОВИЧУ  В.Ф.

17 листопада 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про вибори народних депутатів України" (реєстр. № 9265-д від 17.11.2011). Поруч із багатьма недоліками цього Закону щодо забезпечення громадянам України їх адекватного представництва у Верховній Раді України є ще один -  жодна стаття не відображає участі жіноцтва в управлінні державою. Зокрема, не дає ніяких гарантій для забезпечення цього права. Відсутність таких гарантій у законодавстві призвело до того, що у парламенті нинішнього скликання представлено всього 36 жінок із 450 депутатів.

         Такий підхід до представництва жінок є грубим порушенням міжнародних норм та нормативних актів нашої держави, Конституції України, та невиконанням   зобов’язань, які взяла на себе Україна з досягнення цілей ґендерної рівності й впровадження ґендерних аспектів у державну політику.

         Згідно Світової класифікації Міжпарламентського союзу при ООН Україна займає 115 місце із 145. Україна є єдиною країною світу, де жодна жінка не входить до складу Кабінету Міністрів.

Ратифікувавши в 1980 році Конвенцію ООН 1979 року про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Україна взяла на себе зобов'язання вживати відповідних заходів, включаючи законодавчі, для зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, які являють собою дискримінацію щодо жіночої статі. У 2010 році, Комітет, зокрема, висловив свою стурбованість стосовно низького представництва жінок у виборних органах та рекомендував ухвалити законодавство, що забезпечить вирішення цієї проблеми У 2012 року уряд України звітуватиме стосовно виконання цієї рекомендації.

Сьогодні в нашій державі існує абсолютна нерівність між чоловіками і жінками в економічних структурах і політиці, в усіх формах виробничої діяльності та в доступі до ресурсів, нерівність у сфері розподілу влади й прийняття директивних рішень на всіх рівнях. Ці, на перший погляд, внутрішні проблеми знайшли своє відображення у Поданні групи депутатів Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо ситуації із правами жінок в Україні, зареєстрованому 25 січня 2011 року:«Повільне впровадження законодавчих змін, які мали б закріпити паритетну представленість жінок і чоловіків у представницьких органах управління національного та місцевого рівнів, ускладнює можливості розробки ґендерно - чутливої політики та просування ідей ґендерної рівності в інші сфери суспільного життя. Вирішення кадрових питань у центральних та місцевих органах виконавчої влади здебільшого базується не на використанні кадрового резерву із застосуванням ґендерного підходу, а здійснюється за принципом політичної доцільності».Це подання займає гідне місце серед документів, що підтверджують дискримінацію  жінок в Україні, яку не хочуть помічати сьогоднішні керманичі держави.

Про це вказується і в Національній доповіді «Цілі розвитку тисячоліття, встановлені для України». Ціль № 3 - Забезпечення ґендерної рівності: «Зважаючи на обмежений доступ жінок до системи державного управління, необхідним і правомірним заходом є внесення законодавчих змін щодо впровадження жіночих квот у представницьких органах влади. Необхідною є адаптація вітчизняного законодавства до європейських стандартів». Першим кроком до вирівнювання українських стандартів до світових єпроект Закону України «Про несення змін до законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», зареєстрований у Верховній Раді 30 травня 2011 року. Щоправда, народні депутати впевненні, що квотування має розглядатись лише як тимчасовий протекціоністський захід держави щодо статі, яка наразі опинилася в дискримінаційному становищі, і має компенсувати тривале нехтування принципом ґендерної рівності в українському суспільстві з метою створення позитивного іміджу України на міжнародній арені.

Виходячи із викладеного, просимо Вас скористатися правом вето щодо   Закону України «Про вибори народних депутатів України» (реєстр. № 9265-д від 17.11.2011) та запропонувати Верховній Раді України забезпечити норми, які б гарантували обов’язкову присутність  жінок у кожній п’ятірці списку партій (стаття 53 Закону) та санкції за невиконання цієї норми у вигляді зняття списку партії з реєстрації для участі у виборах (стаття 60 Закону).

Жіноча Демократична Мережа України: Координатор Галина Кошулап;

ГО «Інститут демократії та соціального прогресу»: члени Координаційної Ради Олена Луканюк, Катерина Везєлєва, Богдан Ференс;

ВГО «Жіночий консорціум України»: Голова Ради Марія Алєксєєнко;

Консультативно-інформаційни жіночий центр «Зоя»:

ГО «Центр Медіареформ»: Голова Людмила Гуменюк;

МГО «Школа рівних можливостей»: Голова правління Лариса Колос;

ВГО "Жіночий вибір”: Голова ЛОО   Ганна Папірник;

ГО «Союз Українок» Голова ЛОО   Ольга Пастушенко;

Львівське обласне Товариство імені Григорія Ващенка: Голова товариства Оксана Гентош;

Львівська обласна Асоціація «Взаємодія»: Голова Ірина Кравчук;

Львівський обласний Фонд «Солдатські матері – за нову армію»: Голова Анна Муртазіна;