Міжнародний Фонд "Відродження", Книгарня "Є",

Віденська міська рада, Спілка побратимства "Харків-Нюрнберґ",

Французьке посольство та Інститут "Go-Governance", м. Відень

запрошують в рамках проекту "Київський діалог"

на публічну подіумну дискусію

Гендерна політика в Україні: міжнародний погляд

що відбудеться

24 жовтня 2013 року о 18.30 год. у Харкові

Місце проведення: Книгарня "Є", вул. Сумська, 3

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом – так записано у статті 23 і 24 Конституції України. Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» покликаний не допустити дискримінації людини за біологічною статтю. Отже, якщо не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, то всі люди при народженні і впродовж усього життя мають рівні права.

Однак, попри такі гарантії, на керівних і високооплачуваних посадах та на рівні прийняття рішень – абсолютна більшість чоловіків, а жінки, виконуючи 2/3 усієї роботи в світі, отримують за це лише 5 % від загального прибутку, у суспільній свідомості зберігається розподіл професій на «чоловічі» (як правило, престижні й високооплачувані) та «жіночі», і навіть шкільний предмет «Трудове навчання», орієнтує юнаків на ведення власної справи, а дівчат – лише на обслуговуючу працю. Виховання дітей також традиційно вважається суто «не чоловічою» справою: навіть Конституція, гарантуючи рівні права, говорить лише про «створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством», не згадуючи про створення умов для відповідального батьківства. Дискримінуються також люди, гендер яких не відповідає їхній біологічній статі.

Завдання гендерної політики демократичної держави – подолати такі суперечності; не зробити чоловіків і жінок в усьому однаковими, не досягти суто кількісної рівноваги жінок і чоловіків на певних посадах чи у певних професіях, а забезпечити справді рівні права і можливості кожній людини, беручи за основу її здібності, прагнення, вміння, а не біологічну стать і гендер. Звичайно ж, на цьому шляху є як успіхи, так і проблеми. Це підтверджує і європейський досвід: при Кабінеті міністрів ЄС діє Міністерство рівних можливостей, у кожному з міністерств є відповідальна за гендерний аспект особа, у 2007 році був прийнятий закон про гендерний мейнстримінг, відповідно до якого уряд повинен враховувати цей аспект в усіх документах, стратегічному плануванні, методах управління й контролю, наприклад, у держзакупівлях чи прийомі на роботу. Робочий план гендерного відділу Єврокомісії, наприклад, визначає такі пріоритети гендерної стратегії: економічна незалежність (рівна участь жінок і чоловіків на ринку праці), послуги для догляду за дитиною, оплата праці, рівність у прийнятті рішень, захист від гендерного насильства, гендерна рівність у зовнішніх діях. Основними проблемами гендерного мейнстримінгу у Кабінеті Міністрів ЄС вважають нестачу або неналежний рівень знань з цієї проблеми та суб'єктивне бажання чи небажання на місцях втілювати гендерну політику.

В Україні гендер часто вважають чимось монолітним і однозначним, що можна розглядати окремо від людини, а гендерну політику уявляють як окрему галузь, шукаючи їй місце то у Міністерстві молоді та спорту, то в Міністерстві соціальної політики, забуваючи, що скрізь, де є людина, ітиметься про гендер і гендерну рівність і гендерна політика потребує структурного підходу. Саме тому 24 жовтня 2013 року у Харкові відбудеться подіумна дискусія, присвячена гендерній політиці та її баченню українським суспільством і міжнародним експертним середовищем з огляду на місце України в світі.

Під час дискусії обговорюватимуться такі питання:

• У чому полягає гендерна політика в Україні?
• Хто формує та хто реалізує гендерну політику в Україні? Яка її ефективність?
• Чи розрізняються у гендерній політиці України поняття «гендерна рівність» та «права жінок»?
• Чи включає гендерний мейнстримінг усі проблемні питання гендерної теорії? Чи є в Україні гендерний мейнстримінг?
• Як можна досягти гендерної рівності? Яку роль відіграють при цьому держава, громадянське суспільство, система освіти та інші інституції?

Програма

18.00 Реєстрація учасників

18.30 Подіумна дискусія

Урсула Бауер, Уповноважена Віденської міської ради, відповідальна за організацію і безпеку міста, відділ гендерного мейнстрімінгу, м. Відень

Бріґітте Цепф, член правління Спілки побратимства "Харків-Нюрнберґ", експертка з питань комунальної політики, м. Нюрнберґ

Полін Шаббер, консультантка з гендерних питань, колишня Уповноважена з гендерних питань та гендерної освіти Міністерства закордонних справ Франції

Олесь Савенок, правозахисник, гендерний активіст та дослідник, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, м. Київ

Модерація: Олена Малахова, експертка Гендерного інформаційно-аналітичного центру "Крона", доцентка кафедри української мови і директорка Гендерного центру Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, м. Харків

Робочими мовами дискусії будуть українська, німецька та французька із синхронним перекладом. Прохання зареєструватися до 23 жовтня 2013 р. за адресою: banakh@irf.kiev.ua

***

"Київський діалог" є надпартійною, незалежною ініціативою, яка виникла на основі діалогу та співпраці німецько-українського громадянського суспільства. Своїм виникненням проект "Київський діалог" зобовۥязаний ідеї неподільної, відкритої, демократичної та вільної Європи. Метою "Київського діалогу" є поширення інформації про європейські процеси і цінності в Україні та сприяння таким чином формуванню ґрунтовних знань про Європу та кращої обізнаності громадян про особливості процесу євроінтеграції.