Каталог статей

Головна » Статті » Актуальне інтерв'ю

Навіщо Україні гендерний музей?

Гендерна рівність – це рівні права, обов’язки та можливості в усіх сферах суспільного життя, справедливість, рівний розподіл влади і права на вплив, рівний розподіл відповідальності й турбот, рівна винагорода зусиль та праці, право на життя, вільне від нападу та насильства.

- Шановна пані Тетяно, «Політикантроп» вже писав про Вашу ініціативу створити перший у Європі та світі музей ґендерної рівності в Україні. А, власне, для чого він потрібен?
- А взагалі навіщо потрібні музеї? Мабуть, щоб зібрати і зберегти в них щось, що з часом стане історією. Адже часи змінюються, і те, що декілька десятиріч було звичайним явищем, для нас стає диковиною. А те, що є звичайним для нас, стане диковиною для наших нащадків.
Ідея цього музею – зібрати і зберегти інформацію про процес впровадження у суспільство ідей ґендерної рівності, які, на жаль, в Україні не є популярними.
Чи замислювалися Ви над тим, що історія людства – це історія чоловіків?
Інформацію про видатних жінок, про роль жінок у житті суспільства практично не можливо знайти ані в підручниках, ані в довідниках.
Колись, більш ніж 150 років тому жінки вперше почали відстоювати свої права - спочатку економічні, потім політичні…
Колись з’явився такий день, як 8 березня – день Міжнародної солідарності жінок. Сьогодні цей день майже у всьому світі перетворився на свято мам або свято жіночності й краси…
А чи знаєте Ви, що в сучасному суспільстві чоловіки дискриміновані? Що чоловічі проблеми настільки загострилися, що це загрожує катастрофою?
Хто підраховував, скільки часу жінка витрачає на хатню роботу? Ми вважаємо, що обов’язки по веденню господарства є чисто жіночими…
Я думаю, що ми з Вами не доживемо до тієї пори, коли ідеї ґендерної рівності заволодіють світом і суспільною свідомістю, коли зникнуть такі явища, як проституція, торгівля людьми, домашнє насильство. Всі ці проблеми є наслідками існування ґендерної дискримінації, певних ґендерних стереотипів у суспільній свідомості.
Завдяки інтерактивним експозиціям цього музею можна буде побачити, відчути на собі, як відбувається ґендерне констуруюювання, як відбуваються ґендерні перетворення в інших країнах, як жінки по всьому світу продовжують виборювати свої права і в чому саме дискриміновані чоловіки.
Крім того, цей проект є іміджевим. Його просвітницька та інформаційна діяльність безумовно сприятиме укріпленню іміджу України як країни, що обрала курс на демократичні перетворення, і сприятиме встановленню та укріпленню зв’язків між жіночими організаціями різних країн
.
- На Вашу думку, все це сьогодні буде цікавим?
- Чи може це бути цікавим? Звичайно, не для всіх, так само як не для всіх є цікавим футбол, опера чи художні галереї. І все ж таки, я впевнена, що великій кількості людей експозиції цього музею будуть не тільки цікавими, але й корисними.

- Де буде розташовано цей музей?
- На жаль, відповіді на це запитання я ще не знаю. Сьогодні всі експонати (а їх понад 200) для майбутніх експозицій зберігаються у мене вдома. Що це за експонати? Фільми, книжки, малюнки, підручники, дитячі іграшки, побутові речі, фотографії і, навіть, особисті речі тих, хто вибрав сферою своєї діяльності ґендерну просвіту та інформування, для кого ідеї рівноправ’я жінок та чоловіків є образом життя та думок.
Сподіваюсь, що під час презентації проекту, яка відбудеться за підтримки Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні ПРООН у партнерстві з управлінням у справах сім’ї та молоді Харківської облдержадміністрації та кафедрою історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету Харківського національного університету 2-3 березня 2009 р., ми знайдемо спонсорів, котрі підтримають цей проект.

- Ви звертались до міської адміністрації з приводу цієї проблеми?
-Так, я мала зустріч з заступницею голови обласної державної адміністрації Л. О. Бєловою. Вона підтримала ідею і наголосила на тому, що цей проект є дуже важливим для нашого регіону. Під час зустрічі було досягнуто домовленість, що ми підготуємо експозиції до презентації, проведемо захід, і від того, яких результатів досягнемо, буде залежати і майбутнє музею. Ми дуже розраховуємо на те, що ідея його створення приверне увагу керівництва Харківського національного університету, в якому вже набуто досвід наукових ґендерних досліджень. Музей може стати центром інтерактивного ґендерного інформування та просвіти.

- Наскільки мені відомо, фактично існує музей ґендерної рівності в Європі. Але він носить іншу назву: Фундація – Архів німецького жіночого руху (Stiftung Archiv der deutschen Frauenbewegung), м. Кассель, ФРН. Чи маєте Ви з ними контакти? Можливо, це може бути цінним співробітництвом?
-Як ми бачимо із назви, це – не музей ґендерної рівності, а лише архів німецького жіночого руху. У Німеччині, в Бонні є Fraurien (жіночий) Muzeum. Але це знову не музей ґендерної рівності.
Головна ідея нашого проекту – ґендерна рівність. Ми створюємо експозиції, присвячені не тільки жінкам, але й чоловікам та їх проблемам. В тому і є ідея ґендерної рівності – щоб говорити і про жінок, і про чоловіків. Ґендерні музеї (наскільки мені відомо) є у США. Частину з них створено при університетах. Поки що у нас немає контактів з ними. У нас є проблема: для спілкування потрібно знати мову, мати англомовний сайт. А в тому, що зв’язки з музеями цього напрямку не тільки корисні, але й необхідні, сумнівів немає. Будемо сподіватися, що з часом такі зв’язки налагодяться.

- Ви зазначали, що ідею проекту підтримали Програма рівних можливостей ПРООН в Україні, Харківська жіноча організація «Крона», інформаційний ресурс «Майдан», Чоловічій адаптаційний центр (м. Тернопіль), Західно-Український Центр «Жіночі перспективи», Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України» тощо… Про яку саме підтримку йдеться?
- Завдяки підтримці колег ми отримали цікаві експонати. Наприклад, слоган «Створимо музей про себе!» подарувала керівниця Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні ПРООН п. Лариса Кобелянська. Також вона передала у музей цікаві документи про одну з найвидатніших ґендерних дослідниць Л. О. Смоляр. Під час проекту «Всеукраїнська виставка-ярмарок ґендерних ідей і проектів», який був реалізований у Харкові у жовтні 2008 р. за підтримки цієї програми, ми мали можливість презентувати проект музею.
П. Володимир Ханас, керівник Адаптаційного центру для чоловіків (м. Тернопіль) буквально зняв з себе і презентував музею футболку учасника міжнародної журналістської конференції, присвяченої темі сексизму у ЗМІ та рекламі.
На інформаційному ресурсі «Майдан» було розміщено першу інформацію про наш проект.
Це дуже важливо - мати можливість розповісти про ідеї, адже публікації привертають увагу читачів, розширюється аудиторія, а це обов’язково дасть результати.
Наші колеги та колежанки розмістили інформацію про проект по своїх інформаційних ресурсах, збирають і передають цікаву інформацію, фотографії, розповідають про проект на своїх заходах.
Ідеї ґендерної рівності, не говорячи вже про ідеї фемінізму, не є популярними в українському суспільстві. Ця тема не дуже цікавить журналістів, бо в ній немає «гарячої новини». Ось чому будь-яка підтримка дуже важлива для нашого проекту.
Грошовими внесками поки що ми не можемо хвалитися, але волонтерськими вкладами, а це і переклад на англійську і збір інформації та експонатів, обробка фотографій та підготовка відеоматеріалів – ми пишаємося. Журналістка Світлана Сененко, дизайнерка Марія Чорна, ґендерні дослідниці та практики Ольга Плахотнік, Тамара Марценюк, Тетяна Хавлін, Євгенія Луценко, Ірина Ігнатова, Тамара Злобіна, Оксана Ярош, Оксана Кісь, Людмила Лобанова, Інна Лазарук; волонтери: Ольга та Олексій Карасьови, Дмитро Мартиненко, Володимир Марков, Юлія Заблоцька. Всі ці люди зробили свій неоціненний внесок у створення музею. До речі, для того, щоб відвідувачі майбутнього музею знали імена тих, хто допомагав у створенні цього музею і зробив в нього свій внесок, вже створюється «Книга подяки».

- Пані Тетяно, у Вас цікаві партнери, зокрема, Український жіночий фонд, Інформаційно-консультаційний жіночий центр, Асоціація журналістів Гендер Медіа Кавказ, Центр ґендерних досліджень Каунаського Технологічного університету. Яким чином вони долучаються до цього проекту?
-Інформаційно-консультаційний жіночий центр першим залучився до цього проекту. Саме за підтримки його керівниці п. Олени Суслової ми наважилися заявити про проект широкому загалу. Саме вона своїм особистим внеском розпочала фандрейзингову кампанію.
Український жіночий фонд всіляко підтримує наш проект: передає експонати, розповсюджує інформацію, а нещодавно надав фінансову підтримку. Слоган діяльності УЖФ «Жінки підтримують жінок». І цей слоган підтверджується конкретними діями.
Завдяки підтримці УЖФ реалізуються проекти жіночих громадських організацій, але, на жаль, про це не відомо широкому загалу, тому що, знову ж таки, журналістів не дуже цікавить діяльність громадських організацій, зокрема жіночих. В нашому музеї обов’язково буде створено експозицію, присвячену діяльності УЖФ. Однією з наших задач ми бачимо розповсюдження інформації про діяльність тих фондів, завдяки яким впроваджуються ідеї ґендерної рівності.
З Асоціацією журналістів «ҐендерМедіаКавказ» особисто я товаришую не перший рік. Харківська жіноча організація «Крона», членкинею якої я є, вже шість років видає єдине в Україні некомерційне друковане періодичне видання з ґендерної просвіти – журнал «Я». Асоціація теж видає ґендерний журнал «КавкАзія». Ми обмінюємося статтями, досвідом, підтримуємо одне одного.
Я щойно повернулася із Грузії. Мені пощастило стати учасницею V-ї Міжнародної журналістської конференції «Війна. Ґендер. ЗМІ: виклики та подолання». До речі, саме завдяки підтримці УЖФ я отримала тревел-ґрант для здіснення поїздки. Зустрічі з колегами необхідні, без них як без свіжого повітря. Під час конференції я презентувала наш проект «Створимо музей про себе!» та привезла експонати і ідеї для майбутньої експозиції.

- Дякую за цікаву розмову. Бажаю успіхів у Вашій справі.
Дякуємо і ми Вам і ресурсу Політикантроп за увагу до нашого проекту та за можливість розповісти про нього широкому загалу. Може з часом, Політикантроп теж стане партнером проекту. Ми готові до взаємодії. А також щиро запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у проекті «Створимо музей про себе!».



Наш проект – некомерційний, тому, якщо можна, контакти
t_isaeva@ukr.net
http://community.livejournal.com/genderny_museum



Ми ґарантуємо, що всі авторські права на подані матеріали будуть збережені.



Інтерв’ю вела Ірина Грабовська




Джерело: http://www.politikan.com.ua/2/1/0/2494.htm
Категория: Актуальне інтерв'ю | Додав: gender (05.02.2009) | Автор: Ірина Грабовська
Переглядів: 2137 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Понеділок, 23.10.2017, 04:08
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [30]
Ґендерна журналістика [102]
Аналітика [47]
Дослідження [20]
про нас пишуть [27]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0