(Круглий стіл «Гендерна освіта в Україні: досвід, проблеми, перспективи»)

Проблема створення в Україні суспільства ґендерної рівності сьогодні є актуальною, про що свідчить ціла низка документів міжнародного і національного значення (Стаття 24 Конституції України, Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, Державна Програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві до 2010 року, виконання Україною як країною-учасницею ООН зобов’язань Декларації Тисячоліття щодо досягнення рівності прав жінок та чоловіків та ін.). Проте існуюча нормативно-правова база України, спрямована на створення реальної рівності між жінками і чоловіками, не забезпечує належного рівня фактичної рівності. Чисельні дослідження свідчать про існування ґендерної дискримінації в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства. У доповіді ООН з людського розвитку 2009 року вказується, що Україна посідає 86-е місце серед країн-членів ООН у сфері ґендерної рівності, що є свідченням дисбалансу статей у законодавчій та виконавчій владі, освіті, економіці тощо.

Ґендерна рівність є показником ґендерної культури нації та демократичності суспільства. Тому викликом часу є формування ґендерних компетенцій молоді як особливої системи ґендерних знань і практик, релевантних принципам паритетності статей. Ґендерний підхід у освітній парадигмі вищої школи є тим методологічним інструментом аналізу діяльності вузів, який ґрунтується на врахуванні „фактору статі”, що сприяє розширенню культуротворчого ментального простору всіх учасників педагогічної взаємодії. Інформаційні технології відкривають широкі можливості для громадської дискусії та плюралізму думок, перетворюють природу педагогічного дискурсу, бо інтеграція та передача знань розгортаються в якісно новому освітньому просторі. Реалізація ідентифікаційних процесів крізь особистісний вимір та нових стратегічних напрямків щодо забезпечення сталих ґендерних перетворень в українському суспільстві, впровадження ґендерних стандартів у вищу школу засвідчує важливість формування ґендерної культури у майбутніх педагогів як системи соціально-економічних, правових та етнопсихологічних умов існування суспільства, що сприяє становленню чоловіка та жінки як різних біологічно, проте рівних та рівноцінних істот. Важливими складовими ґендерних перетворень є подолання стереотипів та просвітницька робота.

Узагальнення досвіду використання ґендерного дискурсу у світовій та вітчизняній науково-педагогічній спадщині дає змогу розвивати методологічні підходи до трактування причин специфічної нерівності жінок і чоловіків у різних соціальних інститу¬тах і програмах; виявляти наявні ресурси досягнення гармонії ґендерної соціалізації статей, усувати наслідки соціостатевої нерівності. Інтеграція ґендерного підходу в педагогічний простір вищої школи передбачає забезпечення рівного доступу обох статей до якісної освіти, усунення формальних та неформальних бар`єрів на шляху до ґендерної рівності. Відповідно до реформування змісту та гуманізації освітніх цілей в Україні реалізація компетентнісної парадигми у процесі оновлення світових та європейських систем освіти сприятиме орієнтуванню педагогів на впровадження у педагогічну практику егалітарного підходу до розвитку особистості. Важливими пріоритетами, поряд із врахуванням міжнародного досвіду, у розробці дієвих ґендерних програм у вищій школі, є „ідеологія самовизначення” молоді (В. Кремень), збереження „ідентичності української освіти як сердечної, духовної і душевної, людської і людяної, народної і родинної, патріотичної і моральної у всіх загальнолюдських вимірах” (В. Андрущенко). У історіографії України домінуючою гендерною рисою українців завжди була пошана до волі жінки, партнерство статей, індивідуалізація характерів поза статевою належністю, взаємна довіра та «кордоцентричність» в міжстатевих стосунках (Г. Сковорода, П. Юркевич). Складовими українського ґендерного коду є поєднання архетипу Матері, культу жіночого начала як носія духовної культури з андроцентричністю та самодостатністю козацтва. Тому розвиток відродження ментальності, етнотрадицій та впровадження інновацій є важливим чинником ґендерного самовизначення молодих людей, їх егалітарного світогляду.

Дослідження ґендерних проблем та ознайомлення із досвідом зарубіжних країн дало можливість сформувати власне бачення подальшої інституалізації ґендерно-освітніх механізмів у вищу школу. Так, діяльність спільного з Національною АПН України науково-дослідного ґендерного Центру, створеного на базі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, спрямована на розробку та експериментальне обґрунтування ґендерної ідеології освітньо-виховних практик в соціогуманітарному просторі як стратегічного напрямку державної політики щодо досягнення ґендерної рівності в суспільстві. Найбільш співзвучними нашому часові й перспективам формування ґендерної культури у молоді є оновлення традицій та впровадження інновацій в контексті спадщини видатних українських педагогів-гуманістів В. Сухомлинського, Г. Ващенка, С. Русової, А. Макаренка, М. Драгоманова, К. Ушинського та ін. Унікальність „ґендерної матриці” української освіти полягає у створенні культуротворчого соціуму для розвитку духовності, патріотизму, толерантності тощо. Перечитуючи твори Василя Сухомлинського, написані тоді, коли ґендерна проблематика ще не була предметом наукових психологічних досліджень і навіть термін «ґендер» ще не був у вжитку, можна дивуватися прозорливості його поглядів щодо проблеми рівності статей, які воістину випередили час. Його гуманістичні настановлення щодо статевого виховання підлітків та юнацтва, формування дитячих уявлень про мужність, жіночність, побудову педагогічного процесу на засадах рівності, еґалітарності, подолання педагогами статевих стереотипів тощо залишаються найактуальнішими у вітчизняному педагогічному дискурсі нового тисячоліття. Слова Великого Добротворця «Виховання справжнього чоловіка та справжньої жінки починається з формування громадянських якостей особистості» слугують дороговказом для розвитку національної та ґендерної ідентичності як важливих чинників соціального буття особистості в онтогенезі.

Центр функціонує як науково-дослідна лабораторія з розробки ґендерних програм і проектів; культурно-просвітницький відділ університету; конкурсна галузева комісія з проведення Всеукраїнського конкурсу робіт студентів і молодих вчених з напрямку «Ґендерні дослідження»; координаційно-інформаційний центр дочірніх ґендерних студій; школа ґендерної рівності (школа волонтерів). Дана структура Центру дозволила консолідувати інституційні складові, об’єднати зусилля провідних українських вчених, викладачів вищих навчальних закладів та вчителів загальноосвітніх закладів з метою апробації інноваційних ґендерно-освітніх технологій у постійно змінюючому екокомунікаційному просторі, активізувати креативність молоді у майбутньому життєздійсненні.

Здобутками Центру є: розробка засад ґендерної ідеології на основі унікальності «педагогічної матриці» української гуманістичної спадщини (А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.); визначення шляхів системного впровадження принципів ґендерної педагогіки та психології в освітньо-гуманітарний простір: розробка та апробація ґендерних курсів та дисциплін у вищій та середній школі; створення програми психолого-педагогічного супроводу ґендерної соціалізації дитини на різних вікових етапах розвитку; проведення ґендерної експертизи шкільних підручників та фахових ЗМІ; видання науково-методичної та навчальної літератури з ґендерної проблематики; науково-дослідницька діяльність студентів, участь у конкурсах та проектах з ґендерних проблем. Проводяться також крос-культурні дослідження з проблем ґендерного виховання та освіти у зарубіжних країнах (написання та захист кандидатських та докторських дисертацій).

Реалізовано 4 науково-дослідницькі теми на держзамовлення МОН України; реалізовано 4 гранти: за сприяння Міжнародного Фонду „Відродження” (1999-2000); Каунтерпарт Інтернешнл за фінансової підтримки АМР США (2001-2002); Канадського Агентства Міжнародного розвитку, Посольства Канади в Україні, Канадсько-українського ґендерного фонду (2002-2004); Програми розвитку Організації Об`єднаних Націй (ПРООН) в Україні (2009 - т.ч.); щороку проводяться науково-практичні конференції, Педагогічні читання, форуми, семінари, майстер-класи, круглі столи, акції, тренінги тощо; участь у міжнародних програмах і проектах, навчальних семінарах, конференціях та конгресах; зокрема у реалізації проектів за сприяння Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН): „Розробка ґендерних стандартів освіти в Україні”; «Подолання ґендерних стереотипів у навчально-вихованому процесі»; «Підготовка тренерів з підвищення ґендерної обізнаності та ґендерної чутливості вчителів»; створено ґендерний бібліотечний фонд, відео та фільмотеку. Співробітники Центру отримали сертифікати тренера Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні. Ними проведено ряд тренінгів з учнівською, студентською та сирітською молоддю, методистами ДНЗ м. Тернополя, а саме: «Впровадження ґендерного підходу у дошкільну освіту» (О. Кікінежді); «Ґендер і молодь: сучасні виклики» (О. Смук), «Ґендерні стереотипи в ЗМІ» (С. Вихор), «Основи ґендерної культури: різні, проте рівні» (Л. Ковальчук), «Основи сімейного щастя крізь призму ґендерного підходу» (О. Кізь), підготовлено програми обласного радіомовлення «Від чого потрібно захищати захисника вітчизни» і «Сучасна жінка: яка вона» (О. Кікінежді, В. Сіткар). Шляхи реалізації системного підходу до розв`язання проблем статевої та ґендерної соціалізації учнівської та студентської молоді обговорювались на засіданні Президії Національної АПН України 15 квітня 2010 року (О. Кікінежді, В. Кравець).

Університет вже п`ять років поспіль є базовою організацією для проведення Всеукраїнського конкурсу робіт студентів і молодих вчених з напрямку «Ґендерні дослідження». 19 березня 2010 року була проведена Всеукраїнська науково-практична конференція «Ґендерні проблеми в умовах глобалізації: українські реалії та перспективи» у інноваційному форматі - у режимі інтерактивного обміну думками, з мультимедійною презентацією наукових доробок, майстер-класами тощо (представлено близько 50 робіт із 24 ВНЗ України). Працювали за п`ятьма взаємопов`язаними напрямками: Паритетна демократія та розвиток громадянського суспільства в Україні: ґендерні аспекти; феномен ґендеру в історії та культурі; ґендерні стереотипи в умовах трансформації українського суспільства, психологія та педагогіка у фокусі ґендерних досліджень, ґендерні засади шлюбно-сімейних стосунків.

Цікавими і оригінальними були теми конкурсних робіт студентів із Харкова, Сум, Херсону, Донецька, Запоріжжя, Тернополя, Івано-Франківська, Горлівки, Житомира, Одеси, Мелітополя, Дніпропетровська, Переяслав-Хмельницька, Криму та ін.

Спільно з Головним управлінням з питань туризму, сім’ї, молоді та спорту Тернопільської облдержадміністрації було проведено низку заходів в контексті реалізації ґендерного підходу на регіональному рівні, зокрема, Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Гендерні проблеми в умовах глобалізації: реалії та перспективи», засідання «круглих» столів на тему: «Особливості формування гендерної культури молоді у сфері сімейних відносин», обласний батьківський Форум «Методи превентивного виховання дітей у родині» спільно з дочірньою ґендерною студією - Тернопільським інститутом післядипломної педагогічної освіти. Співробітники Центру взяли участь у Всеукраїнській конференції ґендерних радників голови ОДА «Гендерна мапа Сумської області» (Сумський ґендерний центр, 2009); у Міжнародній конференції «Молодь в умовах глобалізації» (м. Люблін, Університет ім. М. Склoдовської-Кюрі, Польща); у засіданні Круглого столу з впровадження ґендерних підходів в систему освіти та Експертних консультацій з інституціоналізації ґендерної освіти (14 січня 2010 року), у Всеукраїнському ґендерному освітньому Форумі «Через освіту до рівності» (17-18 лютого 2010 року) за сприяння ПРООН в Україні.

Розвиток інфраструктури Центру передбачає функціонування кафедри педагогіки і ґендерної рівності, створеної за сприяння ПРООН та ЄС як базового структурного підрозділу вищого навчального закладу, що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з гендерних навчальних дисциплін згідно вимог Болонського процесу та наказу МОН України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» (№839 від 10.09.2009). Важливим завданням кафедри є розробка нових та оновлення попередніх ґендерних курсів, впровадження ґендерних модулів у різні навчальні дисципліни у вузі; розуміння студентами та педагогами змісту основних ґендерних категорій; впровадження принципів ґендерної рівності до організації навчально-виховного процесу; набуття педагогами навичок проведення ґендерного аналізу; вміння вирішувати проблеми навчання і виховання з позиції егалітарного підходу; формування ґендерної свідомості студентської молоді шляхом поширення системи ґендерних знань та реконструкції статевих стереотипів; сприяння ґендерному самовизначенню молоді на засадах рівноправ’я, розвиток ґендерної чутливості та толерантності попри статеві стереотипи та упередження.

Ґендерна освітня парадигма передбачає впровадження ґендерної складової як системоутворюючої в організацію творчо-розвивального середовища на всіх рівнях освітньої системи (дошкільної, середньої, вищої та післядипломної); сприяння інтерактивній взаємодії тріад: науково-викладацька спільнота - адміністрація вузів – МОН; школа-сім`я-дитина; підвищення ґендерної культури населення через систему психолого-педагогічного всеобучу; створення системи дистанційної освіти з метою поширення ґендерних ідей у спільному полікультурному та інформаційному просторі; розробку ґендерних стратегій у медіа-просторі; участь у інформаційних кампаніях щодо запобігання та системної протидії ґендерному насильству; побудови паритетних шлюбнo-сімейних стосунків, трансляцію ґендерних знань на широку громадськість. Як засвідчив наш досвід, різноплановість та грантова підтримка ґендерних досліджень, інтегрування ґендеру у обов’язкові дисципліни, підвищення кваліфікації та стажування викладачів, взаємний обмін досвідом з ґендерними центрами, інтерактивне навчання тощо здатні реалізувати макроціль ґендерної освіти – позитивні зміни, зміну парадигми від моделі влади і домінування до політики рівних можливостей. Запропонована система ґендерних знань сприятиме осмисленню студентами реалій традиційної та егалітарної поведінки, обмеженості стереотипізованих гендерних очікувань, розширенню уявлень про соціокультурну природу конструювання рівності-нерівності статі та її прояви, здатністю розв’язувати проблеми навчання і виховання з позиції еґалітарної ґендерної ідеології як засадничої у формуванні паритетної демократії в українському суспільстві.