Каталог статей

Головна » Статті » Ґендерна журналістика

Паритетна демократія
 01-12-2010 13:03 

В дні, коли проходить Глобальна акція «16 днів проти гендерного насильства», і навіть політики високого рівня заговорили в Україні про цю проблему та визнали її існування та необхідність протидії всім видам гендерного насильства, маловідомою в державі залишається діяльність Ради Європи по розробці нового Європейського правового документу із захисту прав людини - Конвенції по попередженню та боротьбі із насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Рада Європи є найбільшою організацією, діяльність якої спрямована на захист прав людини. В 2006-2008 роках вона реалізовувала загальноєвропейську кампанію по боротьбі із насильством по відношенню до жінок, включаючи домашнє насильство. Ця кампанія показала серйозну значущість проблеми у всій Європі, і водночас виявила велику кількість позитивних практик, які існують в різних країнах і спрямовані на протидію та попередження насильства. В 2008 році до цієї кампанії приєдналася й Україна, проголосивши гасло «Стоп насильству!».

Робоча група Ради Європи по боротьбі із насильством по відношенню до жінок, включаючи домашнє насильство провела оцінку стану національних законодавств та заходів, спрямованих на боротьбу із цим явищем. В Фінальному звіті цієї групи були зроблені висновки щодо серйозних недоліків та пробілів, які залишаються на всіх рівнях протидії насильству щодо жінок та насильству в сім’ї - попередження, надання допомоги потерпілим, переслідування порушників та злочинців.

Більш того, це дослідження показало необхідність гармонізації правових стандартів протидії насильству та надання допомоги потерпілим для того, щоб бути впевненими, що потерпілі від насильства в усіх країнах Європи мають доступ до однакого рівня допомоги та підтримки.

Саме тому Робоча Група рекомендувала Раді Європи розробити конвенцію в галузі дотримання прав людини, спрямовану на попередження та боротьбу із насильством стосовно жінок.

У відповідь на цей заклик, Комітет Міністрів Ради Європи в грудні 2008 року створив Тимчасовий Комітет по попередженню та боротьбі із насильством щодо жінок та домашнім насильством (САHVІО) та надав йому повноваження підготувати один або більше правових документів, які б носили обов’язковий характер, для «попередження та боротьби із домашнім насильством, включаючи специфічні форми насильства щодо жінок, а також з іншими формами насильства щодо жінок, для захисту і підтримки потерпілих від такого насильства та покарання та переслідування насильників».

Таким чином, перед Тимчасовим Комітетом було поставлене складне завдання одночасно сформулювати та закріпити обов’язкові правові стандарти протидії всім видам насильства щодо жінок та домашньому насильству, яке стосується і жінок, і дітей, і чоловіків. На практиці реалізація цього завдання означала необхідність мати справу з низкою серйозних складних тем, таких як гендерні ролі, вияви гендерної дискримінації, право на захист окремих членів родини і одночасно захист сім’ї в цілому, роль і водночас обмеження державного втручання в ці справи, визначення реальної гендерної рівності, до тлумачення яких існує багато, нерідко протилежних, підходів.

В 2009-2010 роках Тимчасовий Комітет провів велику роботу, протягом семи робочих засідань та роботи між ними, розробивши проект Конвенції. Наступного тижня (з 13 по 17 грудня 2010 року) має відбутися восьме і скоріше з все останнє засідання Комітету, під час якого учасники мають узгодити остаточний текст Конвенції.

Є сподівання, що ця Конвенція зможе заповнити серйозні недоліки та правові пробіли захисту прав жінок, а також враховувати необхідність захисту чоловіків, які можуть страждати від насильства в родині.
Станом на початок грудня 2010 року, проект складається з біля 70 статей, які згруповані за такими розділами як: цілі, визначення та основні зобов’язання (розділ 1), інтегрована політика (розділ 2), попередження (розділ 3), захист та підтримка (розділ 4), матеріальне право (розділ 5), розслідування, покарання, процесуальне законодавство та захисні заходи (розділ 6), міграція та надання притулку (розділ 7), міжнародне співробітництво (розділ 8), збір даних (розділ 9), механізми моніторингу (розділ 10).

В Конвенції містяться визначення понять «насильство щодо жінок» та його різноманітних проявів, включаючи сексуальні домагання, операції на жіночих статевих органах, примусові шлюби, злочини честі, переслідування тощо. Формулюється принцип, відповідно до якого традиції, звичаї культурні практики тощо не можуть визначатися в якості виправдання насильства по відношенню до жінок.

Конвенція (точніше її проект) містить комплексні зобов’язання по вдосконаленню кримінального законодавства у сфері протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству, а також по встановленню захисних заходів, включаючи захисні приписи та ордери.
Вона має уточнити та посилити роль правоохоронних органів у наданні допомоги в таких випадках. В цьому відношенні, в ході підготовки проекту Конвенцію велику роль зіграли рішення по справах, що стосувалися домашнього насильства, які були підготовлені Європейським Судом з прав людини, зокрема «Опус проти Туреччини», та Комітету ООН проти дискримінації жінок.

В додаток до заходів кримінального та цивільного права, Конвенція буде містити важливі зобов’язання держав пропонувати адекватну підтримку та захист всім жертвам насильства проти жінок та насильства в сім’ї. Мова йде про «гарячі лінії», притулки, консультування, медичну та юридичну допомогу тощо.

Також в Конвенції наголошується на необхідності розвивати діяльність у сфері просвіти, навчання фахівців і проведенню загальних інформаційних та освітніх кампаній, спрямованих на зміну ставлення до виявів насильства, зміну гендерних ролей та руйнування гендерних стереотипів, які легітимізують насильство по відношенню до жінок та залишають суспільство толерантним до нього.

Майбутня Конвенція базується на переконанні, що припинення насильства по відношенню до жінок та домашнього насильства потребує комплексних та мультидисциплінарних заходів та стратегій, учасниками яких є не тільки державні структури та правоохоронні органи, але й громадські організації, інші інституту громадянського суспільства, приватний сектор.

Крім того проектом передбачається створення ефективного механізму моніторингу стану реалізації Конвенції, схожого до того, який мають Конвенції Ради Європи по боротьбі із тортурами та по боротьбі із торгівлею людьми.

Після завершення роботи над проектом, Тимчасовий Комітет передасть Конвенцію до Парламентської Асамблеї Ради Європи, яка має висловити свою думку з приводу Конвенції. Далі Конвенція має бути затверджена Комітетом Міністрів Ради Європи.

Після цього вона буде відкрита для підписання та ратифікації державами – членами Ради Європи. Держави не члени Ради Європи також запрошуються до приєднання до цієї Конвенції.
Конвенція вступить в силу після ратифікації п’ятьма державами.
Вона матиме велике значення і для України.

І в частині вдосконалення законодавства, зокрема, визначення та криміналізації усіх форм насильства по відношенню до жінок, пошуку адекватних видів покарання, криміналізації систематичних випадків насильства, невиконання захисних приписів, не проходження корекційних програм.

І в частині розуміння зобов’язань держави щодо забезпечення допомоги потерпілим, створення та підтримки притулків та кризових центрів для потерпілих, які б утримувалися за рахунок держави.

І організації ефективного переслідування порушників та злочинців та запровадження корекційних програм, які розглядатимуться не просто як вид соціальної роботи з насильниками, а як альтернативний але обов’язковий вид покарання.

І в частині запровадження підготовки фахівців в цій сфері, бо на сьогодні в країні не готуються необхідні фахівці ані в сфері правоохоронної діяльності, ані в сфері соціальної роботи, ані – реабілітаційної діяльності. З цієї тематики не ведеться системна робота по підвищенню кваліфікації та перекваліфікації фахівців. Кількість годин в вищих навчальних закладах з питань протидії та попередження насильства в сім’ї та насильства над жінками або дорівнює нулю, або мізерна.

І в частині визначення та визнання видів насильства, з якими стикаються жінки в сучасному світі, в тому числі і в Україні. І якщо поняття торгівлі людьми і насильства в сім’ї сьогодні відомі і зрозумілі нашім громадян і державним службовцям, поняття сексуальних домагань викликає все ще питання та непорозуміння, то такі речі як переслідування або операції на жіночих статевих органах взагалі видаються речами з іншої цивілізації. Але в контексті розвитку міграційних процесів останні вже стали реальністю європейського життя.

Конвенція актуальна і в частині підтвердження необхідності підтримки з боку держави громадських організацій і використання інструментів міжнародного співробітництва та моніторингу для вдосконалення державної політики попередження та протидії насильству щодо жінок та домашнього насильства, перш за все – для захисту прав жінок та впровадження принципу свободи від насильства.
Катерина Левченко, президент Міжнародного жіночо-го правозахисного центру «Ла Страда – Україна», док-тор юридичних наук, експерт, спостерігач Тимчасового Комітету по попередженню та припиненню насильства щодо жінок та домашнього насильства






Джерело: http://www.politican.com.ua/2/0/0/22903.htm
Категория: Ґендерна журналістика | Додав: Flv (02.12.2010)
Переглядів: 523 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Неділя, 11.12.2016, 00:23
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [29]
Ґендерна журналістика [100]
Аналітика [46]
Дослідження [20]
про нас пишуть [25]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0