Каталог статей

Головна » Статті » Ґендерна журналістика

Паритетна демократія: Мрії, народжені слуханнями в ПАРЄ
23 червня 2011 року в Парламентській Асамблеї Ради Європи відбулися комітетські слухання Комітету з рівних можливостей жінок і чоловіків з питань дотримання прав жінок в Україні

Вони проводилися за ініціативою зазначеного Комітету.
Ідея їх проведення була гаряче підтримана жіночими громадськими організаціями України, що знайшло відображення у виступах під час проведення круглого столу Підкомітетом з міжнародно-правових питань та ґендерної політики Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, що проходив 12 травня 2011 року та у резолюції цього круглого столу.

Під час слухань із доповідями виступили Іван Попеску – Голова делегації України в ПАРЄ, заступник Голови ПАРЄ, Олена Бондаренко, член комітету із рівних можливостей жінок і чоловіків ПАРЄ та я, Катерина Левченко – президент Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда - Україна".

Головне питання, на яке по різному дивляться українські неурядові жіночі організації та представники правлячої більшості - це питання необхідності моніторингу із ситуацієї в Україні з боку Ради Європи та включення до цього моніторингу питання дотримання прав жінок та ґендерної рівності.

Позиція, сформована членом офіційної української делегації в ПАРЄ О.Плотніковим - моніторинг не потрібний і майданчик Ради Європи не повинен використовуватися для обговорення проблемних питань, які є в Україні, в тому числі питань порушення прав жінок та ґендерної дискримінації.

Ним та І. Попеску наводилися позитивні факти, які м’яко кажучи мало відображають існуючи реалії. Перераховуючи існуючи ініціативи, представники влади забувають при цьому додавати, що в країні, завдяки Указам Президента та адміністративній реформі, зруйновані інституційні механізми впровадження ґендерної рівності та дотримання прав жінок.

Що ні на кого не покладені функції протидії торгівлі людьми.

Що не існує департаменту або іншого підрозділу в Міністерстві соціальної політики

Що взагалі то ця діяльність фактично не фінансується державою.

Що немає механізмів та інструментів оскарження фактів ґендерної дискримінації.

Що нема можливості зупинити сексистську рекламу, передачу та висловлювання вищих керівників держави.

До речі відповідей на питання про фінансування та руйнування інституційних механізмів у них і не було.

На це вказувала у своєму виступі Олена Бондаренко. Вона говорила також про недостатню представленість жінок, про непідтримку законодавчих ініціатив з боку більшості, спрямованих на застосування принципу позитивних дій тощо.

Позицію, яку відстоювала Олена Бондаренко та я - це необхідність уваги до України з боку Ради Європи, продовження моніторингу та включення до нього обов’язково питання дотримання прав жінок та ґендерної дискримінації.

Аргументів для цього було багато.

На відомі всім факти руйнування інституцій в цій сфері, які в останні півтори роки ілюструють стабільну негативну динаміку, демонструють відсутність бажання до змін та уваги по питань ґендерної рівності як фактору розвитку та стабільності, немає ніякої реакції з боку влади.

Громадські організації відправляли листи, готували звернення, проводили пікети - і жодної реакції.

Тож Рада Європи – це як мобільний зв’язок з владою. Якщо Президент та Уряд не чують громадські організації всередині держави, то може вони почують наш голос та точку зору через Раду Європи – як через космос відбувається мобільний зв’язок?

Якщо думки, пропозиції та критику громадськості сьогоднішні керманичі держави просто ігнорують, то все ж таки вони поки звертають увагу на моніторинги міжнародних організацій. Прикладом тому – звіт Фрідом Хауса.

Тож ми хочемо, щоб таки моніторинг допоміг покращити ситуацію в Україні.

Те, що виступи будуть донесені до керівництва держави, пообіцяв заступник голови української делегації в ПАРЄ Іван Попеску.

Обіцяв також, що має бути і реакція. Говорив він і про радника прем’єр-міністра з ґендерних питань, забувши лише додати що вона ніколи не зустрічалася з керівником і в принципі не має впливу на політику.

Сказано було багато. Але головне – це результат.

У мене навіть виникли фантастичні очікування від цих слухань

Повертаюсь в Україну, а на сайті Президента бачу Указ про покладення функцій протидії торгівлі людьми на конкретний існуючий орган центральної виконавчої влади.

Відкриваю сайт Кабінету Міністрів України – а на ньому три нові постанови – Про затвердження державної програми протидії торгівлі людьми, Про затвердження державної програми сприяння впровадженню ґендерної рівності та Про затвердження державної програми підтримки сім»ї.

І не просто затверджені. А з виділеним достатнім фінансуванням.

Відкриваю сайт Міністерства соціальної політики - а на ньому наказ про затвердження структури Міністерства, в якому є створений департамент ґендерної політики (назва може бути іншої, але зміст – залишатиметься).

І як за вказівкою чаклуна – відроджена робота Експертної Ради з питань розгляду скарг на факти ґендерної дискримінації.
Верховна Рада виділила кошти на створення притулків та шелтерів для потерпілих від домашнього насильства.

Прийняла Закон "Про протидію торгівлі людьми"

Розроблена система фінансової підтримки громадських організацій. А ідеї Вадима Колесніченка про заборону фінансування громадських організацій міжнародними донорами засуджена з боку Президента України та всій фракції Партії Регіонів.

Міліція приймає скарги від усіх потерпілих від домашнього насильства.

А Прем’єр-Міністр та Президент вибачилися за свої сексистські висловлювання та пообіцяли зруйнувати у власній свідомості усі ґендерні стереотипи.

Список перетворень можна продовжувати. Скажіть, ви проти? Думаю, що ні. Але чи є в Україні такий чаклун, який розуміє необхідність всіх таких перетворень?

Поки нема, хай буде принаймні моніторинг.

І ще, хочу сказати, що свій виступ у Раді Європи я закінчила словами про те, що сподіваюсь, що він не стане підставою для подальших переслідувань мене особисто та громадських організацій за те, що наша позиція не співпадає в цих (та інших) питаннях із позицією Уряду та Президента.

Може хоч це чаклун зможе гарантувати?

Катерина Левченко, Страсбург, 23 червня 2011 року


Катерина Левченко, Страсбург, 23 червня 2011 року


 




Джерело: http://politikan.com.ua/2/0/0/33427.htm
Категория: Ґендерна журналістика | Додав: Flv (26.06.2011)
Переглядів: 721 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вівторок, 17.10.2017, 16:58
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [30]
Ґендерна журналістика [102]
Аналітика [47]
Дослідження [20]
про нас пишуть [27]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0