Каталог статей

Головна » Статті » Ґендерна журналістика

Паритетна демократія: Про кубинський досвід без прогнозів та перспектив

 

Паритетна демократія

Про кубинський досвід без прогнозів та перспектив

08-10-2011 22:36

 

Процеси емансипації значною мірою впливають як на загальносвітову динаміку, так і на особливості розвитку окремих країн. Дослідження економічної, соціальної, геополітичної сфер життя, культурно-духовної і ціннісно-нормативної складової та демографічних процесів сучасної України відбуваються здебільшого у європейсько-російському ключі. Більш повно осягнути зазначені вище процеси в Україні у всій їх складності та суперечливості можливо, виходячи за межі російсько-європейського досвіду, зокрема, звернувши увагу на суспільний розвиток Китаю та соціалістичні досягнення республіки Куба.

В Україні сучасники гостро відчувають наслідки стрімкої радикальної переоцінки здобутків емансипації. Усвідомлюючи, що зміни в ґендерній системі не є визначальними у суспільних трансформаціях, зазначимо, що соціально-історичний контекст сьогодення робить неприпустимим пряме перенесення західного досвіду у впровадженні стратегій ґендерного розвитку. Разом з цим, доленосні для країни рішення, прийняті під впливом панівної ідеології або релігії без наукового прогнозу можливих наслідків, можуть призвести до незворотних втрат людського потенціалу.

Національний досвід потребує наукового обґрунтування, глибокого аналізу та адаптації наявних механізмів ґендерного мейнстримінгу. Україна підписала й ратифікувала міжнародні акти про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, тим самим взявши на себе зобов’язання забезпечувати однакові для чоловіків та жінок права. Та, незважаючи на це, аж ніяк не можна констатувати незворотність надбань ґендерної рівності. Демографічні проблеми сучасної України апелюють до реконструкції патріархальних стереотипів як єдино можливого шляху вирішення негативних наслідків депопуляційної кризи та старіння населення. Релігійні діячі розповідають, як атеїстична радянська влада нищила сім’ї. Серед науковців наполегливо поширюється інформація про "недоліки” ґендерно нейтральної політики у вигляді еклектично підібраних фактів та псевдостатистичних даних. Потужна сексистська пропаганда розмальовує у масовій свідомості "страшні перспективи безстатевого суспільства”. Разом із цим гендерно нейтральну стратегію застосовують не лише у Швеції, Бельгії, Норвегії та інших європейських країнах. Потребу у інституціалізації ґендерних перетворень визнали у сучасному Китаї (Лін Чан, Лю Бохон, І Цин, Лі Жун ). У 1993 році на семінарі з фемінізму у Тяньцзіні до китайської мови було уведено поняття ґендеру. Після застосування марксистських підходів щодо невіддільності жіночого питання від класової боротьби та включення ґендерних аспектів у проект соціально-економічного будівництва на початку 90-х років ХХ ст. Китай продемонстрував світові значний соціально-економічний прогрес. Швидкий злет у суспільно-економічному розвитку Китаю був також пов'язаний із реформами у репродуктивній політиці. Хоча урядова політика "однієї дитини" піддавалась серйозній феміністичній критиці, серед жіночого населення Китаю такі заходи мали широку підтримку. На нашу думку, зазначений прогрес став можливим завдяки секулярності сучасного китайського суспільства. Ґендерна складова є жорстко прив’язаною до панівної у суспільстві ідеології, ґендерні чинники зрощені з системою суспільної ієрархії та зачіпають фундаментальну проблему співвідношення біологічного та соціального у людині. Консерватизм у ставленні до трансформації ґендерної системи зумовлений поляризацією чоловічого та жіночого у патріархальній ідеології. На відміну від Китаю, для України та Куби не характерна висока народжуваність, а отже досвід Куби буде більш цінним для пострадянської України. Міжнародні звіти з року в рік свідчать про значні досягнення у сфері ґендерної рівності на Кубі.
У часи суспільних трансформацій, в основі яких лежить невідповідність способу виробництва соціальним потребам, гостро постає дефіцит людських ресурсів, активізуються патріархальні тенденції повернення жінок до репродуктивної сфери. Аргументами на користь повернення до патріархальних традицій, зазвичай, є пафосні та емоційні варіації "природного призначення жінки”, "випробуваного часом усталеного соціального порядку”, та інші міфологічні конструкти, які несуть у собі небезпеку суспільних деформацій. Патріархальні тенденції сучасної світової спільноти виявились настільки сильними, що уможливили у суспільній свідомості установки на відродження середньовічного релігійного бачення жінки. На користь застосування для України кубинського досвіду ґендерних перетворень свідчить високий рівень освіти жінок на Кубі та в Україні. В. Троян та Н. Таран, І. Герасимова та ін. фіксують традиційний для України високий відсоток жінок-науковців у сфері біотехнологій. Пропагування під виглядом повернення до традицій міфологічного конструкту "берегині домашнього вогнища" знижує мотивацію молоді до наукової діяльності. Разом з тим, звертаємо увагу, що після перемоги кубинської революції жінки здобули рівні права не лише з чоловіками, а й між собою. Всі сучасні кубинки можуть реалізувати свої права на освіту та працю, оскільки володіють свободою репродуктивного вибору та можливостями його здійснення. Ватикан засудив рішення Нобелівського комітету про вручення премії у галузі фізіології та медицина Роберту Едварду за розроблення технології екстракорпорального запліднення (ЕКО). Цікаво, що відповідну заяву зробив голова Папської академії на захист життя. На Кубі демографічна та сімейна політика ґрунтується на наукових підходах та цінностях гуманізму. У 2010 році Куба від експорту біотехнологій отримала близько мільярду доларів.

В Україні намітилась загрозлива тенденція: ототожнення загальнолюдських цінностей з релігійними та подавання під виглядом сімейних цінностей релігійних догм. Самореалізація жінки поза сімейною сферою як науковця за умови релігійних обмежень стане проблемною. Уявлення про традиційні сімейні ролі буде штовхати дівчат до паразитарного способу життя та знижуватиме інтелектуальний потенціал країни. Демографічна політика детермінується не лише характером соціальних потреб, а й закономірностями суспільного розвитку. Ряд авторів відзначають, що попри поширені уявлення, тенденції тривалості життя населення не завжди збігаються зі змінами економічної ситуації. На нашу думку, такі розбіжності є закономірним наслідком релігійної реконструкції патріархальних стереотипів: за даними Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, понад 60% українського населення підтримали думку, що саме чоловік повинен бути головою сім’ї. Оскільки архаїчні стереотипи «годувальника» та «берегині» є не продуктивними для сучасного суспільства, відповідно значно збільшується навантаження як на жінок, так і на чоловіків, яке призводить до втрат людського потенціалу.

Збільшення релігійного тиску у поєднанні зі зниженням інтелектуального рівня реципієнтів інформації призводить до знецінення жінок-працівників. Наслідками руйнування наукового світогляду є не лише збільшення ґендерного розриву у тривалості життя чоловіків та жінок, а й зменшення очікуваної тривалості життя загалом. У популярних українських телепередачах пропагується думка про вищість духовного світу у всіх сферах людської діяльності. Десятки тисяч людей, які могли б приносити суспільну користь, працюючи науковцями, кваліфікованими робітниками чи діячами мистецтв, ведуть паразитарний спосіб життя. Розглядалась можливість уведення до "Державного класифікатора професій ДК 003-95" так званих "професій": 5151 – Астролог; 5152 – Гадалка; 5152 – Хіромант. Зміни не були внесені лише з причини потужної конкуренції православних релігійних діячів. Та релігійна деструкція наукового світогляду вже виштовхнула пересічний загал за межі логіки до марних сподівань на чудеса. Український сектор мережі Інтернет переповнений пропозиціями "допомоги" породіллям від "духовних наставників", "альтернативних акушерок" та "традиційних повивальниць". Залишаючись здебільшого непоміченим, релігійний вплив підводить вагітних до переконання у безпечності домашніх пологів на відміну від "неприродних пологів" у пологових будинках. Під час епідемії грипу 2009 року в Україні точилися гострі політичні дебати щодо вакцинації, а на Кубі вагітні безкоштовно вакцинувались та при перших ознаках хвороби - обов'язково госпіталізувались. Впродовж 1990-2005 захворюваність на туберкульоз в Україні зросла у 2,65 рази і очікується її подальше зростання, причому песимістичні прогнози передбачають паралельний розвиток епідемій ВІЛ/СНІД та туберкульозу в країні. На Кубі поширення ВІЛ/СНІДу одне з найнижчих у світі: частота випадків складає менше 0,034%. На наш погляд, значно краща ситуація на Кубі обумовлена не лише високим рівнем доступності медичних послуг, а й науковим підходом до системи профілактики СНІДу. Зокрема, запровадженням у кубинських школах статевого виховання. Показово, що на початку 2010 року у Гавані під егідою Маріели Кастро Еспін – директорки Національного центру з питань статевого виховання (CENESEX), пройшов вже п'ятий кубинський Конгрес з питань статевого виховання та сексуальної терапії, а Карлос Альфонсо Фрага оприлюднив дані щодо збільшення середньої кількості дітей на одну жінку репродуктивного віку. Кількість новонароджених на Кубі за 2009 рік була найбільшою з 2004 року.

На Кубі та в Україні досить високий рівень розлучень. Для патріархальних шлюбів в Україні ситуація цілком закономірна, якщо зважити, що щасливими у шлюбі вважають себе лише 20-30 відсотків Зважаючи на значне поширення в Україні сімейного ґендерного насилля та різницю у тривалості життя чоловіків і жінок, розлучення не можна оцінювати однозначно. На Кубі відзначають вплив міграційних процесів на рівень розлучень, а для України актуальною темою наукових розробок є ґендерні аспекти міграції. Зв’язок між теорією та практикою у соціогуманітарній сфері має досить складний характер і потребує поєднання зусиль науковців та політиків. Уведення біометричних паспортів стало першою серйозною проблемою у стосунках українського політикуму та релігійних діячів. Боротьба за фінансовий контроль та вплив на політиків може вийти за межі "перформансів з медведиками”. Ситуація на Кубі також є мало прогнозованою, але використання кубинського досвіду у соціокультурних трансформаціях ґендерного порядку може сприяти поліпшенню ситуації в Україні.


Стребкова Юлія









Джерело: http://www.politikan.com.ua/2/0/0/39919.htm
Категория: Ґендерна журналістика | Додав: Flv (13.10.2011)
Переглядів: 818 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Субота, 21.10.2017, 08:53
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [30]
Ґендерна журналістика [102]
Аналітика [47]
Дослідження [20]
про нас пишуть [27]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0