Каталог статей

Головна » Статті » Ґендерна журналістика

Ґендерний музей в Україні: реальність, перспективи, проблеми

У вересні 2009 р. представниці жіночих музеїв світу зібралися у Бонні на 2-й Міжнародний конгрес жіночих музеїв. У конгресі взяли участь співпрацівниці та співпрацівники 21 жіночих та ґендерних музеїв світу, щоб обмінятися набутим досвідом, думками, ідеями. Вони приїхали з різних країн і різних континентів. І цього року серед учасників – Харківський музей історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.


Майже рік тому у «Політикантропі» (http://www.politikan.com.ua/2/1/0/2494.htm) розповідалось про цей проект.

Сьогодні нова розповідь про нього.

Багато чого відбулось за рік, що минає. Презентації в різних містах України та Каунасі. Участь та презентація проекту на 2-му конгресі жіночих музеїв та під час Всеукраїнської конференції музеїв України. За цей час український музей став членом асоціації жіночих музеїв, яких у світі нараховується 48.

У 2009 р. проект отримав підтримку Глобального фонду для жінок, завдяки якій його розвиток вийшов на новий рівень. Були виготовлені та оформлені нові стенди та банери, які можна використовувати не лише тільки для стаціонарних виставок, але й для пересувних, адже приміщення для музею так і не знайдено. І щоб вирішити цю проблему, команда, що реалізує проект, прийняла рішення шукати можливості показувати виставки в приміщеннях різних галерей.

Що можна побачити сьогодні в Музеї?

20 тематичних експозицій на ґендерну тематику, які розповідають про задачі музею та історію його створення, про тих, хто допомагає реалізовувати проект та невідомі жіночі сторінки історії України, про український та міжнародний жіночий рух, про Міжнародний день солідарності жінок та широкий спектр ґендерних проблем – ґендерне насильство, ґендерні проблеми чоловіків, сексизм у рекламі. Сьогодні в експозиції музею зібрано більш ніж 350 експонатів.

Презентація першої з таких виставок «Світ без насильства» відбулась 25 листопада 2009 р. в Обласній художній галереї м. Харкова. Найбільша експозиція – «Зупинимо насильство!», в якій представлені стенди про Національну кампанію «Стоп насильству!», дитячі малюнки «Діти проти насильства», плакати студентів ХАДМ, плакати соціальної реклами з колекції Міжнародного правозахисного центру Ла-Страда Україна та плакати проти насильства з колекції Музею.

В рамках виставки демонструються фотопроекти Ольги та Олексія Карасьових «Ґендерний сюжет» та «Вимираючий вид».

Вперше відвідувачі мають можливість побачити панорами соціальних ролей жінок та чоловіків у різні історичні епохи. Історично склалося так, що жінкам суспільство відвело сферу приватну, а чоловікам – суспільну. Впродовж сторіч жінки виконують ролі берегинь домашнього вогнища, а чоловіки – здобувачів та воїнів.Чи мають зоставатися незмінними ці ролі в сучасному світі? Питання, на яке має відповісти як українське суспільство в цілому, так і кожен окремо для себе.

Також відвідувачі виставки побачать Стіну подяки, на якій згадано всіх тих (а це близько 100 прізвищ людей, які живуть у різних країнах світу та містах України), хто поклав свою цеглинку в загальну справу – створення першого в Україні Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.

Як відбувався захід можна побачити на (http://gender.at.ua/) в розділі Фотогалерея, фотоальбом «Світ без насильства».

Музей не ставить за мету агітацію ані за які ідеї. Його завдання – зібрати та показати широкому загалу експонати, що продемонструють яким чином відбувається у суспільстві ґендерне конструювання.

Пересувні виставки – непогана ідея, але все ж таки це – обмежені можливості. Ось чому докладаються зусилля для розвитку Інтернет-ресурсів (http://gender.at.ua/) та інформаційно-освітнього каналу (http://gendershow.rpod.ru/). В листопаді 2009 р. на каналі вийшов перший авторський аудіоподкаст «Об этом».

А ще Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху отримав постійну прописку в україномовному варіанті Вікіпедії - вільної електронної енциклопедії

Чи потрібен Україні такий музей?

Ті, хто працює в проекті і ті, хто допомагає його реалізації, відповідають: «Так! Потрібен, адже музей не тільки збере й збереже матеріали про те, як просуваються у суспільство ідеї ґендерної рівності. Він буде сприяти розвиткові культурних зв’язків України з іншими країнами, зміцненню міжнародного жіночого руху, впровадженню в українське суспільство ідей, без яких неможливий розвиток демократії».

Жінки Італії подарували українському проекту мотто: «Ми – мрія тих жінок, що жили вчора, і ми – пам’ять тих жінок, що будуть жити завтра». Ми продовжуємо ці рядки: «Ми – жінки і чоловіки, що живуть сьогодні і працюють в проекті «Створимо музей про себе!», намагаємося відтворити сторінки історії невідомої, несправедливо забутої. Ми віримо в те, що приклади сексистської реклами, іграшки для дівчаток та хлопчиків, книжки із стереотипними зображеннями жіночих та чоловічих ролей з часом зможемо побачити лише тільки у ґендерному музеї».

Команда проекту «Створимо музей про себе!» висловлює щиру подяку Програмі рівних можливостей та прав жінок в Україні, Українському жіночому фонду, Глобальному фонду для жінок, Громадському інформаційно-аналітичному центру для молоді, ресурсу «Політикантроп», Інформаційно-консультативному жіночому центру, а також всім, хто допомагає його реалізації.
 
Керівник проекту Тетяна Ісаєва
 

Категория: Ґендерна журналістика | Додав: gender (03.12.2009)
Переглядів: 922 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Середа, 07.12.2016, 16:24
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [29]
Ґендерна журналістика [100]
Аналітика [46]
Дослідження [20]
про нас пишуть [25]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0