Як стверджує чимало дослідників української ментальності, рівність є однією із базових цінностей української нації. Проте, практика доводить, що сама рівність як повсякденний принцип життя людських спільнот, достатньо важко реалізується на практиці. Тим більше ґендерна рівність, заперечувана не лише традиційними установками спільноти, але і всім попереднім культурним досвідом, зокрема, християнськими практиками, в парадигмі яких українці існують і сьогодні.

Сьогодні весь так званий цивілізований світ, принаймні, реальні демократичні суспільства, справді серйозно прагнуть подолати і таку форму людської нерівності як нерівність між жінками та чоловіками в суспільному просторі.

Одним із найкращих засобів, винайдених людством для досягнення певних цілей, є освіта. Вочевидь і у справі становлення реальної ґендерної демократії в Україні вона може відіграти важливу роль. Тому не випадково і Форум, присвячений проблемам втілення принципів ґендерної рівності в освіті України, який відбувся у Києві 17-18 лютого цього року, мав назву «Через освіту до рівності».

Цей захід був проведений Програмою рівних можливостей та прав жінок в Україні разом з Міністерством освіти і науки за фінансової підтримки європейського Союзу, Шведського агентства з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida) і Програми розвитку ООН.

Форум було присвячено питанням поглиблення та розвитку ґендерної освіти в Україні, створенню широкої регіональної мережі експертів та популяризації ґендерних знань серед громадян країни.

У обговоренні проблем, винесених на розгляд, брали участь викладачі вищих, середніх, середніх спеціальних закладів, науковці, представники НГО, державні службовці, студенти, аспіранти та журналісти. Загалом більше 300 учасників із всіх областей України з’їхались на цей представницький захід.

Із доповідями виступили: директор департаменту Міністерства освіти і науки України Олег Єресько («Впровадження ґендерних підходів у систему освіти в Україні»); директор департаменту Міністерства України у справах сім‘ї, молоді та спорту Елла Ламах («Впровадження ґендерних підходів до роботи органів виконавчої влади»); Координатор Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні Лариса Кобелянська («Інституалізація ґендерної освіти») та інші.

Особливу зацікавленість викликала доповідь пані Елли Ламах, яка ознайомила аудиторію із деякими результатами роботи чергової Сесії ООН, що відбулася 21 січня 2010 року. На ній було заслухано доповідь України про виконання Міжнародної «Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» та «Факультативного протоколу» до неї. Доповідачка зазначила, що Україна визнала існування дискримінаційних практик щодо жінок, які існують в нашому суспільстві, і має зробити все, щоб це ганебне явище зникло із тих характеристик, які визначають обличчя України у світі. Тому завдання це стосується не лише тих, хто обрав для себе ґендерну тематику та цю сферу як спосіб діяльності. Це нагальне питання для всього українського суспільства. Пані Ламах зазначила, що ми живемо в епоху ґендерного будівництва української держави. Саме сьогодні формується національна ґендерна культура українців, виникають нові форми трудової етики, відбуваються зрушення у сфері масової свідомості та моралі спільноти. І на цьому шляху ґендерна освіта набуває особливого значення. Вона стає тим фундаментом, який з самого малечку дозволяє виховати в людині повагу до протилежної статі як одну із базових цінностей.

На тому, що питання ґендерної рівності сьогодні є політичним в Україні, наголосив у своїй доповіді Старший програмний менеджер ПРООН Михайло Мінаков. Одним із вагомих внесків в становлення реальної ґендерної демократії може і повинен стати внесок освітян. Освіта, вільна від ґендерних стереотипів – мета і завдання сучасної української держави. Ґендерна освіта – новий і перспективний напрямок в діяльності ПРООН в Україні, який було започатковано цілою низкою проектів, підтриманих та профінансованих у 2009 році.

Цікавою та концептуальною була і доповідь пані Лариси Кобелянської, яка наголосила на необхідності вже сьогодні активно формувати усіма засобами широку громадську «ґендерну» думку як своєчасну відповідь на ті історичні виклики, що постали перед постколоніальною Україною. Особливого значення у цьому процесі набуває ґендерна наука та освіта. Саме в науці відбуваються справді революційні зміни, коли початком відліку стає жінка. Виникає і набуває розвитку принципово нова наукова парадигма. Крім того, прямо сьогодні, на наших очах відбувається «мікрореволюція» - Міністерство освіти і науки України розпочало активну співпрацю із ПРООН та іншими міжнародними організаціями у сфері ґендерної проблематики, зазначила доповідачка. Україна сьогодні вже не в початковій точці відліку на шляху до становлення ґендерної демократії. І хоч цей процес йде нелегко, ми як суспільство рухаємося до утвердження і на наших теренах принципів, які стали невід’ємною нормою життя в сучасному цивілізованому світі. Дуже зворушливо і тепло прозвучали слова пані Кобелянської, коли вона згадали тих дослідниць, які стояли на початках цього процесу в країні. Це світлої пам’яті Людмила Смоляр та Наталя Чухим, науковим доробком яких і сьогодні активно послуговуються українські дослідниці та дослідники ґендерної проблематики та жіночих студій, а також викладачі освітніх закладів України.

Програма роботи Форуму була надзвичайно насиченою. Відбувалися ґендерні майстер-класи, презентації та обмін досвідом діяльності ґендерних центрів та лабораторій, засідання різних секцій з практики введення ґендерної освіти від школи до вузу, конференція молодих вчених з даної проблематики, де були представлені студентські та аспірантські доповіді.

Хочеться вірити, що цей Форум стане серйозним кроком до втілення в життя гасла «Через освіту до рівності».