Каталог статей

Головна » Статті » Аналітика

Крах ґрантоїдного фемінізму

Українська правда


Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/23/4798924/

Крах ґрантоїдного фемінізму

Сергій Грабовський _ Вівторок, 23 лютого 2010, 15:28

Вибори 2010 року - дійство справді унікальне.

Крім своїх безпосередніх результатів, які тягнуть на поганий анекдот чи на злу іронію історії, вони в кінцевому підсумку істотно переформатували простір політичних дій, викинули з високих орбіт купу чванливих персон, зруйнували чимало репутацій та висвітлили незліченне число суспільних проблем, включно із проблемою - а чи існує воно, українське суспільство?

У числі зруйнованого виборами опинилося і старанно споруджувана в основному на зарубіжні ґранти впродовж останнього двадцятиліття будівля українського фемінізму. Бо ж коли настав "день Х", коли принциповий і гучний голос ентуазісток здобуття реального рівноправ'я для жіноцтва мав пролунати на всю Україну та за її межами - саме тоді вітчизняні феміністки виявилися непублічними й безпорадними. І це ще найбільш м'яке означення.

Але перш, ніж перейти до конкретики, дещиця інформації до роздумів.

Якщо не вдаватися в тонкощі, то фемінізм - це теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок за досягнення такої рівності на практиці.

В основі феміністичних переконань лежить настанова, що жінка зазнає більшої суспільної дискримінації, ніж чоловік, унаслідок належності до своєї статі.

Серед головних визначень поняття "фемінізм" можна виокремити такі:

* соціально-політична теорія, в якій аналізують гноблення жінок та перевагу чоловіків в історичному минулому і сьогоденні, а також осмислюють шляхи подолання чоловічої переваги над жінками; широкий соціальний рух за рівність прав і можливостей для жінок, що протистоїть соціальній системі, в якій положення людей різних статей нерівноправне;

* ідеологія, що протистоїть усім теоріям і практикам жінконенависництва;

* філософська концепція соціокультурного розвитку, альтернативна до панівної європейської традиції, яка виявляє зверхність до жіночого соціального досвіду в уявленнях про світ і суспільство.

Саме слово "фемінізм" сконструював французький соціаліст-утопіст Шарль Фур'є ще наприкінці XVIII століття. Він писав: "Соціальний стан жінок є мірилом суспільного прогресу".

Майже те саме повторив через півстоліття Карл Маркс. А далі феміністки почали чудово обходитись без чоловіків-теоретиків, висунувши зі своїх лав цілу низку справді непересічних інтелектуалок, які зробили визначний внесок у світову соціогуманітарну думку та істотно вплинули на покращення становища жінок у сучасному суспільстві.

Найвизначнішою представницею української феміністичної думки 1990-х років, беззаперечно, була Соломія Павличко.

А тепер - про "день Х", який міг стати днем слави вітчизняного фемінізму, а став днем його катастрофічної безпорадності та ганьби.

"Усе, що вона встигла заявити за ці дні після першого туру, - усім зрозуміло, що вона в розпачі. Вона бачить, що вже програла вибори, і пропонує мені вступити з нею в змагання - у бруді, неправді змагатися з нею... Те, що мені говорять, що з жінкою дарма сперечатися, - неправильно, я з цим не згодний. Я, у першу чергу, вважаю, що вона - прем'єр-міністр і повинна нести відповідальність за кожне своє слово. А якщо вона жінка - то повинна йти на кухню і показувати там свої примхи".

Це - фрагмент з виступу Віктора Януковича перед партійним активом Партії регіонів Харківської області, 20 січня 2010 року. Фрагмент, в якому зайвий раз закарбувалася несусвітна, сказати б, непорочність думок нинішнього президента України, а тоді ще кандидата на цю посаду.

Не будемо звертати увагу на уявлення світоча "демократії по-донецьки" про теледебати як про "змагання у бруді й брехні". Зрештою, буває ще й не те: он президент, а потім імператор Бокасса вважав, що демократія чудово сполучається із людожерством, і нічого - мав нормальні відносини із Заходом. Він їздив з візитами до Європи і був усунутий від влади французькими парашутистами тільки тоді, коли з'їв якогось європейського дипломата... Так що тут нам ще, як писав поет, "і рости, і діяти".

У феміністичному контексті питання зовсім в іншому: у ставленні до жінки, яке відгонить навіть не XVIII століттям, а московським "Домостроєм".

Ці слова Віктора Януковича, слід сказати, дістали кваліфіковану і точну феміністичну оцінку, яку я особисто підтримую обома руками:

"Місце жінки - на кухні. Ось таким чином кандидат у президенти України, лідер Партії регіонів, народний депутат України, керівник найбільшої фракції у Верховній Раді Віктор Федорович Янукович визначив один із принципів політики своєї політичної сили у галузі прав людини та ґендерної рівності в Україні...

Таким чином, була проголошена відмова від одного з фундаментальних принципів сучасної політики в галузі прав людини - досягнення ґендерної рівності та ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок.

Цими словами лідер Партії регіонів відкрито продемонстрував ігнорування та відмову від таких документів як Загальна Декларація прав людини, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інших, які ратифіковані Україною і є частиною національного законодавства.

Кандидат в президенти знехтував Конституцією України, яка стверджує, що "не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

Виникає лише питання - як розглядається паном Януковичем "кухня" - обмеженням чи привілеєм для жінок?

Крім того, такою заявою він також порушив закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", в статті першій якого дається визначення поняття "дискримінація за ознакою статі" - як "дії, що спрямовані на обмеження користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків".

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, згідно зі статтею 24 зазначеного вище закону, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність".

Оцінка кваліфікована, компетентна, точна - але оприлюднена вона аж через 8 (вісім!) діб після сакраментального виступу Віктора Януковича, і то - далеко не у найпопулярніших ЗМІ у вигляді заяви цілої низки НДО... І, ясна річ, пройшла непоміченою.

Так само, як і той виступ кандидата, про який у ній ішлося, разом із усіма його порушеннями сучасних писаних і неписаних норм моралі та права.

Хоча, з іншого боку, відзвітувати перед своїми ґрантодавцями ця "Заява громадських організацій з приводу порушення прав людини кандидатом у президенти України, лідером Партії регіонів, народним депутатом України Януковичем" дасть змогу - все правильно, все грамотно, і все... у порожнечу.

Як же мусили діяти українські феміністки, якби їхні живі людські порухи не понищила система організованого на певних засадах жіночого руху?

Вони, не узгоджуючи виступи до титли і коми, мусили б того ж дня прориватися - залежно від рівня свого авторитету та енергії - на всі теле- та радіоканали, у всі Інтернет-видання, у газети та в інформагенції.

Ну, а ті, хто зараз стажується на Заході чи має вихід на зарубіжні ЗМІ, мусили б активно використати всі наявні у них можливості. Одне слово, створити таку бучу, які вміли творити феміністки минулого і зі значно менших приводів.

Вони мали б домогтися не тільки публічного вибачення кандидата у президенти Януковича перед усіма українськими жінками, а й підписання ним особливих зобов'язань щодо недопущення у разі обрання главою Української держави будь-якої дискримінації за ознакою статі.

Натомість вітчизняні феміністки, призвичаєні до неквапно-академічного життя, від звіту до звіту за витрачені гранти, вчинили класичну імітацію дій. В кінцевому підсумку це може тільки посилити переконання тих, хто вважає - місце жінкам таки на кухні, а не у серйозній справі.

А ще варто було б вчинити справді по-європейськи: висунути публічні вимоги до жінок-кандидаток і вимагати підписання ними певної угоди з жіночим рухом. Угоди, звісна річ, публічної.

Це переводило би проблеми в іншу площину і дозволило б уникнути базарного дискурсу.

І йшлося б зовсім не про особисті симпатії чи антипатії до Тимошенко чи Януковича - йшлося б про дотримання принципів і раціональні дії.

Натомість викоханий на грантах український фемінізм як соціальна сила у свій "день Х" виявився неспроможним практично ні на що.

© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua




Джерело: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/23/4798924/
Категория: Аналітика | Додав: Flv (24.02.2010) | Автор: Сергій Грабовський
Переглядів: 792 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Субота, 19.08.2017, 03:54
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [30]
Ґендерна журналістика [102]
Аналітика [47]
Дослідження [20]
про нас пишуть [27]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0