Каталог статей

Головна » Статті » Практичні поради

Процедура оскарження гендерної дискримінації
Як обґрунтувати та подати скаргу на дискримінацію за ознакою статі Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
  
Левченко К.Б. – доктор юридичних наук, професор, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»

 

Події початку 2010 року, насичені політичними змінами, показали, що нові керманичі держави не дуже глибоко обізнані як з міжнародними документами в галузі прав людини, так і з національним законодавством, наприклад з Конституцією України[1]та Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок»[2].

 
Серйозні порушення прав людини, наступ на демократичні реформи,  відмова від демократичних цінностей, практичне та дійове заперечення європейського шляху розвитку – ось що українська громадськість спостерігає з приходом нової влади. Приклади можна наводити з різних сфер.
 
Серед цього переліку почесне місце займає повне ігнорування принципів гендерної політики, рівних прав та можливостей чоловіків та жінок, ліквідації дискримінації за статевою ознакою. І при цьому протягом декількох місяців - жодної реакції від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка за своїми функціональними обов’язками має здійснювати моніторинг діяльності органів державної влади у сфері забезпечення гендерної рівності, включати ці питання до своєї щорічної доповіді та отримувати скарги на ці дії.
 
Все почалося з того, що ще будучи кандидатом в президенти,  В.Ф. Янукович заявив, що місце жінки на кухні[3]. Цими словами він  продемонстрував ігнорування та відмову від таких документів як Загальна Декларація прав людини, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок  та Конституції України.
 
Після обурених заяв жіночих організацій, він не дуже переконливо вибачився за це, поясняючи, що мав на увазі кухню політичну. Хоча й не дуже цьому вірилося. Нагороджуючи жінок до Восьмого березня, повторив заучено, що в боргу держава перед жінками. Хто ж заважає президенту та його найбільшій у Верховній Раді фракції ці борги покрити? Ніхто. Але замість цього, процес накопичення боргів продовжується. Відхилили ж як непотрібний законопроект, який пропонував квотування в партійних списках при виборах до Верховної Ради України, прийняття якого дуже очікувала від України українська та міжнародна громадськість. Та й навіщо він, якщо - повертаємося до першого речення цього абзацу – президент твердо переконаний, що місце жінки на кухні.
 
В сформованому на початку березня 2010 року українському уряді нема жодної жінки. Програма діяльності уряду не містить навіть згадку про досягнення рівності чоловіків та жінок як засадничу європейську цінність.
 
19 березня 2010 р. прем’єр-міністр України Азаров М.Я., заявив, що «не жіноча це справа - проводити реформи в Україні». Інтернет видання наводять його слова після представлення нового губернатора Дніпропетровської області:  «Одні кажуть, що наш уряд великий, другі, що в уряді немає жінок, ні на кого подивитися під час засідання Кабінету міністрів. Самі нудні особи. За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи». 
 
Наступні слова прем’єр –міністра можна вважати прямою образою всього жіноцтва України. Таке враження, що жінки не працюють без вихідних, що вони не можуть працювати і вдень, і вночі, і головне, що не можуть брати на себе відповідальність. Саме так оцінює жіночі здібності керманич. Бо за його словами, в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», можуть брати відповідальність і не бояться говорити «ні» начальству[4].  Сюжет, в якому пролунали ці слова був також показаний 19 березня 2010 року у вечірній програмі «Факти» на телеканалі ІСТV.
 
Вислів М.Я.Азарова є публічним виступом посадової особи вищого рівня, що можна розглядати як дії у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси цілої групи громадян – жінок України, створено перешкоди для здійснення жінками конституційного права на участь в управлінні державними справами, що також є виявом прямої дискримінації.
           
Продовження вислову М.Я.Азарова про те, що в новий уряд підібрані люди, які можуть працювати по 16 годин на добу, «без вихідних і прохідних», можуть брати відповідальність і не бояться говорити «ні» начальству, є не лише дискримінацією, але й образою по відношенню до всього жіноцтва України, і ставить під сумнів здібності та якості жінок, натякає на їх другорядність та меншовартість порівняно із чоловіками.
           
Цей вислів прямо підходить під визначення поняття «дискримінація», як воно надається в статті 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок», оскільки: виражає розрізнення та  виняток за ознакою статі, спрямований на обмеження, а також  унеможливлює визнання,  користування  чи  здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.
           
Фактично, висловлене переконання прем’єр-міністра України Азарова М.Я. призводить до обмеження жінок у користуванні та здійсненні на рівних підставах конституційних прав, закріплених у статті 38 Конституції України, що є виявом дискримінації. А саме: права участь в  управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів  державної  влади  та органів місцевого самоврядування. Порушеним є також право жінок на рівний доступ  до  державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування».            
 
Крім того, це порушує права жінок, закріплені у статті 24 Конституції України. «Громадяни  мають  рівні  конституційні  права  і свободи та є рівними перед законом.
           
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,  політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного  та  соціального  походження,  майнового  стану,   місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
 
Рівність  прав  жінки  і  чоловіка  забезпечується:  наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у  громадсько-політичній  і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці  та винагороді за неї…».
 
Прем’єр-міністром заперечувалося конституційне право жінок на надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній діяльності, у праці та винагороді за неї.
 
Вислів М.Я.Азарова також порушує статтю 10 «Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок», відповідно до якої, Кабінет Міністрів України:забезпечує проведення єдиної державної політики, спрямованої на  досягнення рівних прав та рівних можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства; приймає Національний план дій щодо впровадження ґендерної рівності та забезпечує його виконання; розробляє і   реалізовує   державні   цільові  програми  щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; спрямовує і  координує  роботу  міністерств,  інших органів виконавчої влади щодо забезпечення ґендерної рівності; враховує принцип ґендерної рівності при прийнятті нормативно-правових актів тощо.
 
Порушення полягає у невиконанні закріплених в статті 10 повноважень Кабінету Міністрів щодо врахування принципу ґендерної рівності в роботі.
 
Такі дії можуть і мають оскаржуватися. Скарги мають подаватися Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.
 
Розглянемо аргументи, які потрібно використовувати при підготовці та поданні таких скарг. За приклад візьмемо скаргу, яка була подана 22 березня 2010 року Уповноваженому Верховної Ради України групою представниць жіночих організацій з приводу дискримінаційної заяви прем’єр-міністра України М.Я.Азарова[5].
 
Відповідно до статті 4 «Рішення,  дії  (бездіяльність),  які  можуть  бути оскаржені» Закону України «Про звернення громадян»[6], можуть бути  оскаржені дії (бездіяльність) у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і  законні  інтереси  чи свободи  громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності».
 
Відповідно до статті 24 Конституції України, «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
 
Відповідно до статті 5 а) Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок[7], держави-сторони вживають усіх відповідних заходів з метою:
 
а) змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і для викорінення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок.

Відповідно до статті 7 b) Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному житті країни і, зокрема, забезпечують жінкам на рівних умовах з чоловіками право:

б) брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та займати державні посади, а також здійснювати всі державні функції на всіх рівнях державного управління.

Відповідно до статті 11 b) Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості, з тим щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок рівні права, зокрема:

в) право на однакові можливості при найманні на роботу, в тому числі застосування однакових критеріїв вибору при найманні.

Міжнародні документи, в тому числі Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, ратифіковані в установленому законом порядку, відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства та обов’язкові для виконання.

 
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та обов’язків чоловіків та жінок», дискримінація за ознакою статі -  дії  чи  бездіяльність, що виражають  будь-яке  розрізнення,  виняток або привілеї за ознакою статі,  якщо вони спрямовані  на  обмеження  або  унеможливлюють визнання,  користування  чи  здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків.
        
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок» «Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: у рамках  здійснення  контролю за додержанням прав та свобод людини і громадяниназдійснює контроль за дотриманням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; розглядає скарги на випадки дискримінації за ознакою статі».
           
Відповідно до статті 22 «Оскарження дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань» Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок», особа, яка   вважає, що стосовно неї  було  застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об'єктом  сексуальних домагань, має право звернутися зі  скаргою  до  Уповноваженого Верховної Ради України з прав  людини, спеціально  уповноваженого центрального органу виконавчої влади з  питань  рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та  органах  місцевого  самоврядування, правоохоронних органів держави та суду».
           
Що скаржники можуть вимагати в подібних випадках при розгляді скарг Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
 
1. Відповідно до статті 17 Розгляд звернень до Уповноваженого Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [8]потрібно вимагати:

- відкрити провадження з приводу дискримінації жінок за ознакою статі;

-  роз'яснити заходи, які скаржники можуть вжити на відновлення права на недискримінацію.

            2. Відповідно до статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України» просити скористатися правом невідкладного прийому прем’єр-міністром України з метою здійснення парламентського контролю за виконанням Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок» та роз’яснення М.Я.Азарову неприпустимості дискримінаційних висловлювань на адресу жінок України, а також його обов’язків як голови Уряду, які випливають із статті 10 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок» у сфері забезпечення ґендерної рівності.

            3. Відповідно до  статті 18 «Права громадянина при розгляді заяви чи скарги» Закону України «Про звернення громадян»  просити:

            - надати скаржникам можливість особисто викласти  аргументи  особі,  що  перевірятиме скаргу;

            - надати скаржникам можливість брати участь у перевірці поданої скарги;

            - надати скаржникам можливість знайомитися з матеріалами перевірки;

            - надати скаржникам можливість бути присутньою при розгляді скарги;

            - надати скаржникам письмову відповідь про результати розгляду скаргита здійснені Вами заходи.

            4. На основі статті 15 «Акти реагування Уповноваженого» Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»  просити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини внести прем’єр-міністру України акт для вжиття відповідних заходів у місячний  строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

           

 

 


 


[1]Електронний режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/site/p_constitution

[2]Електронний режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2866-15  

[3]http://www.unian.net/rus/news/news-358158.html

[4]Посилання на цей виступ М.Я.Азарова є на наступних Інтернет-ресурсах: http://www.unian.net/ukr/news/news-368344.htmlhttp://www.zaxid.net/newsua/2010/3/19/190028/

http://www.expres.ua/articles/2010/03/19/36005/

http://tsn.ua/ukrayina/azarov-provoditi-reformi-ne-zhinocha-sprava.html

http://newsru.ua/arch/ukraine/19mar2010/hehder.htmlта інших.

 

[5]Реєстраційний номер скарги 148070.10/26від 22 березня 2010 року

[6]Електронний режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96-%E2%F0

[7]Електронний режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_207

[8]Електронний режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=776%2F97-%E2%F0


 


Категория: Практичні поради | Додав: Flv (28.03.2010) | Автор: Катерина Левченко
Переглядів: 1643 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Реєстрація | Вхід ]
Субота, 03.12.2016, 19:40
Вітаю Вас Гость

Категорії

Актуальне інтерв'ю [29]
Ґендерна журналістика [100]
Аналітика [46]
Дослідження [20]
про нас пишуть [25]
Жіночі історії [11]
Практичні поради [1]
Дискусійний клуб [30]
Коментарі [4]

Вхід

Пошук

Партнери


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0