КОНЦЕПЦІЯ
ГЕНДЕРНОЧУТЛИВОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
(Друга редакція )
(Концепцію гендерночутливого ВНЗ було розроблено учасницями та учасниками IV Школи з обміну досвідом діяльності осередків гендерної освіти ВНЗ (Харківська обл., Зміївський р-н, 16-18 березня 2012 р.) та дороблено в процесі діяльності  Всеукраїнської мережі осередків гендерної освіти ВНЗ)

Невід’ємним компонентом побудови сучасного демократичного толерантного суспільства є впровадження принципу гендерної рівності у всі сфери життєдіяльності, в тому числі, в освіту.

І. ЕКСПЕРТНА ДУМКА ЩОДО НАПРЯМІВ СТВОРЕННЯ ГЕНДЕРНОЧУТЛИВОГО ВНЗ
«Сучасне розуміння педагогіки як системи взаємопов’язаного педагогічного впливу, впливу та взаємовпливу в межах суб’єкт-суб’єктних відносин педагогічного процесу та соціалізації особистості потребує перегляду самого поняття виховання з гендерних позицій гендерного підходу, який передбачає гармонізацію статево-рольової взаємодії на основі егалітаризму як принципу рівних прав та можливостей особистості незалежно від статі», - писала в статті «Гендерна освіта й педагогіка» українська гендерна дослідниця Людмила Смоляр (8, 493). «Гендерний підхід має розкрити та проаналізувати наявні відмінності в освіті між хлопчиками та дівчатками, проблеми упереджень в змісті шкільної програми, гендерний дисбаланс в системі освіти в цілому. Для цього необхідна подальша інтеграція гендерних досліджень у систему вищої освіти України, розвиток гендерно збалансованих навчальних планів шляхом введення нових знань про жінок у традиційні соціальні та гуманітарні дисципліни, що потребує змін в ідеології вищої освіти в країні (8, 500).
За оцінкою гендерних експертів проблема впровадження гендерного підходу у систему
сучасної освіти, зокрема вищої, є на сьогодні однією з найменш розроблених у вітчизняній практиці (3, 9), але в той же час у даній сфері отримані певні результати (4, 326):

• вдосконалено чинний термінологічний апарат гендерної освіти через запровадження в науковий обіг поняття «гендерна компетентність»;
• законодавство, що регулює сферу вищої освіти, є гендерно-нейтральним, тобто воно не підкреслює різні фізичні та соціальні характеристики обох статей. Однак нормативно-правова база системи освіти потребує переходу від гендерно нейтральної до гендерночутливої моделі з урахуванням рекомендацій експертного кола;
• долучення гендерного підходу до забезпечення студентів належними умовами для навчання має враховувати комплекс заходів, а саме: корекцію змісту навчальних програм та навчальних курсів, створення належних умов організації навчально-виховного процесу, підготовку гендерночутливих кадрів;
• розпочато упровадження гендерних підходів у навчальні програми дисциплін циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки національної освіти;
• базовими курсами для впровадження гендерних підходів у систему вищої освіти є загальні нормативні курси дисциплін циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки, оскільки саме вони є основою підготовки не лише спеціаліста, а й узагалі людини з вищою освітою. Інтеграція гендерного компонента в нормативні навчальні курси не виключає інтеграцію гендерного компонента в інші навчальні курси, а також запровадження окремих суто гендерних курсів.

ІІ. ГЛОСАРІЙ

Значення терміна «гендерночутливий ВНЗ».
Концепція гендерночутливого ВНЗ (далі - Концепція) визначає загальну стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо вищої освіти. Вона націлена на реалізацію принципу рівних прав і свобод та створення рівних можливостей для жінок і чоловіків у відповідності з міжнародними зобов’язаннями України у сфері забезпечення рівних прав та можливостей незалежно від статі, із статтями Конституції України, Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» з урахуванням національної соціально-економічної ситуації.
Концепція призначена для реалізації принципу гендерної рівності в системі вищої освіти та ґрунтується на тому, що забезпечення принципу рівності за ознакою статі має стати головною метою системи вищої освіти України.
В основі Концепції лежить державно-громадський принцип, відповідно до якого:
● розробка і реалізація Концепції здійснюється на базі широкого суспільного консенсусу;
● заходи, передбачені Концепцією, можуть здійснюватися як на державній, так і на державно-громадської чи громадській основі;
● держава прагне до максимально широкого використання потенціалу недержавних об'єднань, органи державної влади враховують думки недержавних об'єднань з питань розвитку ґендерної рівності в країні і в необхідних випадках надають ресурсну підтримку недержавним організаціям, які надають соціально значущі послуги;
● при реалізації Концепції використовуються механізми соціального партнерства.

Дефініції, що вживаються:
Гендерна компетентність – сукупність знань, умінь, навичок, цінностей та ставлень, що дають змогу ефективно впроваджувати принцип рівних можливостей обох статей в усі сфери життєдіяльності суспільства (3, 326)
 Гендерна чутливість – один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження та аналізу. Заплановані зміни, методи, чутливі в гендерному розумінні, якщо вони враховують наявне становище жінок та чоловіків і не погіршують його, сприяють встановленню гендерного балансу (1, 155).
Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш) — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
Гендерночутливий ВНЗ - це ВНЗ, що реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність з урахуванням гендерних підходів та має в змісті діяльності гендерну складову.

ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ПІДХОДІВ У ВИЩУ ОСВІТУ
Впровадження гендерних підходів у вищу освіту може відбуватися шляхом:

• органічного включання гендерних аспектів до змісту нормативних та вибіркових навчальних курсів;
• долучення окремих тем гендерної проблематики до нормативних курсів соціально-гуманітарного циклу;
• уведення гендерного компоненту до контексту викладу окремих тем означених курсів;
• уведення окремих гендерних курсів (за професійним спрямуванням) до варіативної частини навчальних планів;
• надання можливості студентам та студенткам обирати спецкурсів гендерного спрямування;
• розширення гендерної тематики наукової роботи студентів (навчальні проекти, доповіді, наукові статті, курсові та дипломні роботи);
• урахування гендерних особливостей студентської аудиторії та специфіки ВНЗ під час підготовки навчальних занять;
• унесення гендерної проблематики до переліку виховних заходів вищої школи (3, р. ІІІ).

IV. РІВЕНЬ ГЕНДЕРНОЇ ЧУТЛИВОСТІ ВНЗ може визначатися такими показниками:

• наявність нормативних документів загального характеру та гендерної складової в навчальних планах та інших інформаційно-методичних матеріалах;
• наявність гендерної складової в змісті навчально-виховного процесу та інтегрованість гендерної проблематики в навчально-виховний процес в цілому;
• гендерна рівновага у складі керівництва та професорсько-викладацького складу (у складі наявність однієї статі не менше 40%);
• регулярне проведення у ВНЗ гендерної експертизи  (навчальних планів, лекцій та т. д.);
• наявність та діяльність осередку гендерної освіти (центру ґендерної освіти, гендерного центру, лабораторії, кафедри, студій тощо);
• незалежний гендерний аудит діяльності ВНЗ;
• створення у ВНЗ середовища, яке дозволяє студентській аудиторії  та професорсько-викладацькому складу збалансовано поєднувати професійні і приватні інтереси;
• ступінь доступу для викладачів та викладачок до матеріальних благ та кар’єрного розвитку: соціальна підтримка, надбавки, гнучкий графік роботи, премії тощо.

V. ПАРАМЕТРИ ГЕНДЕРНОГО АУДИТУ ВНЗ

1. Параметричні дані: назва ВНЗ; рівень акредитації; форма власності.

2. Аналіз відсоткового співвідношення жінок/чоловіків:
- керівний склад (ректор, проректори, декани, завідувачі кафедр);
- професори, доктори наук, кандидати наук, аспіранти, магістранти;
- педагогічний склад ВНЗ (по факультетах, кафедрах);
- студентський склад ВНЗ (по факультетах, курсах).

3. Науково-дослідницька та аналітична діяльність з гендерної тематики:
- гендерна експертиза навчальних програм та розробка практичних рекомендацій щодо введення гендерної складової до програм курсів;
- проведення наукових досліджень;
- написання та публікація наукових статей: назва; джерела та рівень публікації;
- написання та захист наукових робіт (назва, кількість): курсові; дипломні; магістерські; дисертаційні (кандидатські, докторські) з урахуванням специфіки ВНЗ;
- організація та проведення заходів у ВНЗ (наукові, науково-практичні конференції та інш.):
назва; рівень проведення; форма заходу; кількість учасників; партнери;
- участь у заходах інших ВНЗ різних профілів.

4. Навчально-методична діяльність:
- окремі курси з гендерної тематики: дисципліна; кількість годин; авторство; статус (обов’язковий, факультатив, спеціальний, нормативний, дистанційний);
- навчально-методичні посібники та підручники;
- лекції (тематика);
- методичні та дидактичні матеріали до курсів;
- використання інноваційних інтерактивних методів навчання: рольові ігри; тренінги та ін.

5. Виховна діяльність:
- виховні заходи, що включають гендерну складову: назва; рівень проведення; форма заходу; кількість учасників/учасниць; партнери.

6. Інформаційна діяльність та промоція ВНЗ
- профорієнтаційна діяльність: мовна та візуальна підтримка гендерної рівності у рекламних матеріалах і заходах;
- мовна та візуальна підтримка гендерної рівності на сайті, у соціальних мережах, відеороликах тощо.

7. Осередок гендерної освіти (Ґендерний центр, центр гендерної освіти, кафедра, лабораторія тощо) (наявність, діяльність):
- статус та форма;
- статус керівниці/керівника центру;
- кількість співробітниць/співробітників;
- наявність матеріально-технічного забезпечення;
- форми та методи діяльності: заходи, проекти, групове та індивідуальне консультування.

8. Діяльність профспілкових органів, студентського самоврядування:
- наявність гендерного компоненту у діяльності;
- мовна, візуальна і поведінкова підтримка гендерної рівності;
- виявлення фактів дискримінації за статевою ознакою;
- виявлення фактів сексуальних домагань тощо.

9. Налагодження внутрівузівського та міжвузівського обміну досвідом:
- внутрішньовузівські заходи для професорсько-викладацького складу: назва, рівень і кількість учасників;
- курси молодого викладача та молодого куратора;
- організація або участь у міжвузівських заходах для професорсько-викладацького складу: назва, рівень і кількість учасників;
- організація або участь у міжнародних заходах для професорсько-викладацького складу: назва, рівень і кількість учасників;

10. Створення у ВНЗ середовища, яке дозволяє студентам і співробітникам збалансовано поєднувати професійні і приватні інтереси:
- наявність політики збалансованого поєднання професійної та приватної самореалізації у ВНЗ, з якою ознайомлені всі студенти та студентки, викладачі та викладачки, співробітники та співробітниці;
- моніторинг потреб студентів та студенток, викладачів та викладачок, співробітників та співробітниць;
- гнучкість у роботі: гнучкий графік, часткова зайнятість, розділення роботи між кількома учасниками  та учасницями (взаємозамінність), скорочений робочий тиждень тощо;
- дистанційні форми роботи або телекомунікація: може застосовуватись як щоденно, так і в разі потреби;
- програми з догляду за дітьми: як догляд безпосередньо у ВНЗ так і субсидійований ВНЗ у іншому дитячому закладі; дитячі позашкільні або літні програми;
- материнська/батьківська відпустка;
- здоров’язберігачі програми: безпечні для здоров’я умови у ВНЗ, орієнтовані на здоровий спосіб життя тренінги та семінари, фітнес-центри. Дотримання у вищі правил здорової поведінки – наприклад, заборона куріння на території закладу/установи;
- програми, що допомагають впоратись зі щоденними клопотами: психологічне, педагогічне, юридичне, медичне, фінансове консультування, кафетерій тощо. 

VІ. ШЛЯХ ДО ГЕНДЕРНОЧУТЛИВОГО ВНЗ

• Гендерний аудит ВНЗ:

критерії;
індикатори;
експерти.

• Складання гендерного портрету ВНЗ з урахуванням індикаторів.
• Розробка та прийняття перспективних та поточних планів дій щодо впровадження гендерних підходів у навчально-виховний процес.
• Сертифікація ВНЗ

Джерела:

• Безпальча Р., Мельник Т. Гендер і ми. Інтегрування гендерного підходу в освіту та виховання: навчально-методичний посібник для шкільної та студентської молоді.- К.: Школа рівних можливостей, 2009. – 160 с.
• Гендерна рівність в освіті: посібник для тренерів.- Запоріжжя: Друкарський світ, 2011.-80 с.
• Гендерні стандарти сучасної освіти: збірка рекомендацій, Ч. 1.- К., 2010. – 328 с.
• Гендерні стандарти сучасної освіти: збірка рекомендацій. Ч. ІІІ. – Запоріжжя: Друкарський світи, 2011. – 282 с.
• «Ми –різні, ми – рівні: навчально-методичні матеріалів до уроків гендерної грамотності//За заг. ред. О. Семиколєнової. – Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. – 128 с.
• http://www.policy.hu/khassanova/glossary_rus.htm
• http://mirslovarei.com/content_psy/gendernaja-chuvstvitelnost-6455.html
• Основи теорії гендеру: навчальний посібник. – К.: «К. І. С.», 2004. – 536 с.