Інформаційне повідомлення про

робочу зустріч

«ФОРМУВАННЯ ПАРИТЕТНОЇ КОАЛІЦІЇ В УКРАЇНІ»,

яка була організована у рамках проекту "Паритетна коаліція в Україні”

ВГО "Інститут демократії та соціальних процесів” у співпраці з Центральною та Східною Мережею з гендерних питань

(Будапешт-Любляна-Таллінн, CEE Network for Gender issues)

Київ, 20 березня, 2010 року, кафе «Браво», вул. Гончара, 79

            Учасників зустрічі привітав Голова Координаційної ради ВГО «Інститут демократії та соціальних процесів» Віталій Шибко, який поділився своїм баченням гендерної проблематики в Україні та досвідом країн Євросоюзу. Пан Шибко зазначив, що до гендерної проблематики слід підходити критично, не копіюючи сліпо надбання наших західних сусідів.«Ми повинні поспілкуватись, а що потрібно робити, для того щоб ця тема була однією із головних в нашому суспільстві. Мова іде не про жінок і не про механічну рівновагу у суспільстві, мова іде про нормальне існування суспільства, де кожен може реалізувати свої здібності,» -- наголосив він.

            Заступник Голови ВГО «ІДСП» Олена Луканюк підкреслила, що за останні 10 років в Україні досягненням можна вважати те, що люди більш - менш адекватно реагують на слово «гендер». Що стосується керівних посад в політичних структурах, на вищих посадах в державі, то ця проблема фактично не вирішена. Чому так трапляється? Можливо питання не лише в державних підходах, але й як недержавні організації і політичні партії спроможні на конкурентноздатний продукт, яким можна б було запропонувати державі. Спрощена ідея паритетної коаліції –– щоб в Україні жінки підтримували жінок-кандидатів. Паритетна коаліція, крім того, що презентує гасла «Ми хочемо бути представлені у владі», має ще запропонувати конкретну програму діяльності.

            Незалежний експерт з гендерних питань Сергій Плотян окреслив поточну ситуацію в органах державної влади: чим вищий рівень ухвалення рішення, тим менше жінок там представлені. Ситуацію погіршує той факт, що навіть мінімальні стандарти гарантування представництва жінок у владі, що існують в українському законодавстві, просто ігноруються, оскільки не забезпечені санкціями за їхнє порушення.

            Олена Істатіє (Йорданія) представила мусульманську філософію ролі жінок в суспільстві, яка переважає в країнах Близького Сходу. Вона ознайомила із тенденціями, як жінки Йорданії (однієї з прогресивних і найбагатших країн регіону) долають упередження і інші традиційні бар'єри на шляху до працевлаштування, соціалізації і незалежності в сім’ї, попри критичне відношення релігії до цих дій.

            Заступник Голови Української селянської демократичної партії Катерина Кириченко ознайомила з цікавою практикою, як їхня партія зуміла зберегти 50% баланс жінок і чоловіків на рівні ухвалення рішень. УСелДП булазаснована ще за часів СРСР, де проблема гендерної рівності фактично була вирішена комуністами - всі верстви населення мали бути представлені у всіх органах влади, і ця традиція була законсервована на рівні окремо взятої партії вже за часів незалежності України (більш детально з тезами доповіді К.Кириченко Ви можете ознайомитись: http://www.useldp.org/index.php?page=news&id=1076).

Основні тези дискусії щодо формування паритетної коаліції в Україні.

1. "Гендерна проблематика та Україна”

-- учасники погодилися, що протягом останнього десятиліття Україна подолала критичний поріг достатнього об'єму інформації та експертів з гендерної проблематики.

-- певні європейські стандарти (як приклад: програма гендерного вирівнювання становища як в політиці, так і в інших сферах суспільного життя передбачає, що насамперед жінок має бути певна кількість)розуміння гендерної рівності неприйнятні в Україні через історичні і культурні традиції, стереотипи та забобони, а також упередження, де соціальна роль жінки зводиться до обслуговування чоловічої частини населення та родини.(Дискусія точилась і навколо того, чи необхідно вивчати досвід таких країн як Йорданія, або ж краще рівнятися лише на європейську модель).

-- певні соціально-економічні складнощі становища жінок України (89% неповних сімей України – це сім’ї, де дітей виховує одна мати; 73.7% заробіток жінок у відсотках від середньостатистичного у чоловіків; 5-10 % економічних ресурсів контролюють жінки; 35-50% жінок, що потрапляють до лікарень з тілесними травмами, є жертвами домашнього насильства) створюють великі перепони на шляху до реалізації жінок у громадських та політичних рухах, на шляху до депутатства. 

-- зусилля жіночих НУО, наукових дослідників та окремих жінок-політиків:

1)     допоки не конвертувалися у достатню кількість жінок на позиціях ухвалення рішень. В Україні це стосується всіх рівнів прийняття рішень;

2)     не сприймається суспільством як один із  важливих і вагомих чинників розвитку.

2. "Система квотування, позитивна дискримінація: за та проти”

-- учасники обговорення підкреслювали, що не тільки кількість, але і якість жінок-політиків має значення. Більшість теперішніх жінок-політиків грають, скоріше, проти популяризації ідеї гендерної рівності в Україні, ніж «За».  Переважна більшість українських чоловіків-політиків не вбачають в жінках рівноцінних партнерів, тому перевага віддається представницьким якостям жінок, іміджевим характеристикам та популярності імені в масовій свідомості.Висновок: необхідно створити певний "Кодекс практик для жінок-політиків”, і це є завдання для паритетної коаліції.

-- учасники погодилися, що лоббі неурядових жіночих організацій у просуванні проекту закону «Про рівні можливості для чоловіків та жінок» фактично зазнало фіаско переважно через нерозуміння з боку жінок-парламентарів. Тому паритетна коаліція повинна концентруватися більше на кампанії щодо включення питань гендерної рівності у програми та статути політичних партій (оскільки політичні партії та блоки політичних партій – єдині суб’єкти виборчого процесу до парламенту). Жінки, залучені таким чином до Верховної Ради України, мають взяти на себе зобов’язання щодо законодавчого закріплення цієї норми.

-- гостра тема дискусії –– як переконати лідерів партій включити жінок до виборчих списків. Одна жінка грає у будь-якій команді за чоловічими правилами, група жінок вже спроможна змінювати правила гри.Більшість учасників погодилися, що немає іншого шляху, ніж використовувати шантаж: «Якщо не включаєте жінок до виборчих списків, члени паритетної коаліції не голосуватимуть за вас. Якщо ви погоджуєтесь, ми співпрацюємо і ви отримуєте лоббі в нашій особі». Проте деякі з учасників не погодилися із цією тезою.

3. "Мета і завдання Паритетної коаліції”

-- залучати якомога більше жінок та чоловіків до обговорення.

-- виходити з розуміння, що жінки складають найбільшу частину активного електорату в Україні і залучати їх як цільову групу проекту.

-- підкреслювати співвідношення між соціально-орієнтованими проблемами (потреби працюючих жінок протягом періоду вагітності та пологів, годування, лікарняних, кількості дітей в групах дитячих садочків, шляхи боротьби з домашнім насильством проти жінок тощо) і іміджем політиків, хто висловлюється з цих проблем. Очевидно, що жінки більш органічно виглядають у ролі захисників названих та інших дотичних тем,  але здається, це не є таким очевидним для лідерів політичних партій на момент формування виборчих списків.

-- організувати лоббістську мережу на підтримку кандидатів жінок, шляхом консолідації зусиль неурядових жіночих організацій, дослідників - "гендеристів”, жінок-політиків.

-- допомогти жінкам ставати Політиками. Як перший крок для цього був запропонований "Список ораторів, побудований на засадах гендерної рівності” для партійних зустрічей, конференції, і т.п.

-- розпочати кампанію за політиків, яким ми можемо вірити у питаннях гендеру.

Інформація ВГО «ІДСП»