Українки роками терплять домашнє насильство

Моніка Платек, експерт Ради Європи, яка опікується проектом зі зміцнення та захисту прав жінок та дітей в Україні, каже, що останні дослідження міжнародних організацій стосовно домашнього насильства в Україні свідчать про тривожні тенденції. З нею розмовляла кореспондентка Бі-Бі-Сі Євгенія Клочко.

Моніка Платек: Майже кожна друга жінка є жертвою насильства в Україні. Особливо важливо, що ці дослідження демонструють, що близько 40 відсотків жінок були жертвами понад 5 років. Це свідчить про те, що люди не мають куди звертатися чи не знають цього. І це демонструє, що люди звикли і вважають це явище нормальним. Буває, що ми маємо спочатку дуже маленькі цифри таких випадків, як домашнє насильство. Але коли ми під час кампанії починаємо про це говорити, цифри зростають. Це не означає, що зростає статистика таких випадків. Це означає, що люди перестають боятися про це говорити.

Бі-Бі-Сі: Існує стереотип, що коли мова йде про домашнє насильство, то мають на увазі насильство над жінками. Чи зазнають насильства чоловіки?

"Це не має ніякого значення – є гроші чи немає, низький чи високий соціальний статус. Я підкреслюю: ніякого! Бо домашнє насильство існує як у багатих родинах, так і у бідних, і у сім'ї чиновника, генерала трапляється насильство, і я вважаю, що це – через величезні комплекси і прагнення влади у сім’ї"

Моніка Платек - експерт Ради Європи з прав людини

Моніка Платек: Це не стереотип, це факт. Це факт, що потерпілими (переважно) є жінки. Але якщо ми підемо далі, то це і діти (серед них – більше дівчаток). Чоловіки теж є жертвами насильства, і дуже часто вони стають жертвами насильства з боку чоловіків – від батька, від брата. Як свідчать дослідження, Україна не відрізняється від інших країн у тому, що чоловіки не звертаються за медичною допомогою, коли зазнають насильства. Лише приблизно 2 відсотки знаходять у собі сили повідомити про це. Чоловіки кажуть, що зазнають передусім психологічного насильства і не вважають, що це щось серйозне. Здебільшого так вважають і жінки. Але ми розцінюємо грубий словесний тиск на жінку, підвищення голосу саме як насильство, хоча самі жінки часто так не вважають.

Бі-Бі-Сі: Які фактори, які причини призводять до насильства у сім’ї? Чи відіграє роль освіта, соціальний статус, рівень забезпеченості сім'ї?

Моніка Платек: Важливо наголосити: це не має жодного значення – є гроші чи немає, низький чи високий соціальний статус. Я підкреслюю: жодного! Бо домашнє насильство існує як у багатих родинах, так і у бідних. І відсутність грошей іноді справді стає аргументом чи виправданням. Але мені здається, що коріння тут значно глибше - в історії, коли вважалося, що жінка – це не важливо, що її роль нижча. Але це дискримінація жінок. І це проблема виховання. Адже і у сім'ї чиновника, генерала трапляється насильство, і я вважаю, що це – через величезні комплекси і прагнення влади у сім’ї. Проблеми у родині були, є і будуть, і тут головне – як їх вирішують.

Але хто виховуватиме молодих людей у країні, де вчителі школи виростали у тому ж суспільстві, а представник влади каже, що "місце жінки на кухні"? Україна ухвалила закон про протидію домашньому насильству ще раніше, ніж інші країни. Але цікаво, що у проекті цього закону містилася стаття про те, що не вважається насильством у сім’ї дія, спровокована жертвою. Потім цю статтю прибрали із закону. Але та думка у суспільстві лишилася. І проблема, як на мене, саме у мисленні.

"Дуже часто ті, хто спрямовує насильство на іншого, пояснює свою поведінку так, що, мовляв, нерви не витримують. Але вибачте мені, як часто нам в офісі хочеться сказати: ти дурень і навіть дати в лоба! Але ж ми того не робимо. Значить, причина в іншому. Насильство людина дозволяє собі тоді, коли знає, що не буде ніякої відповідальності"

Моніка Платек - експерт Ради Європи з прав людини

Бі-Бі-Сі: Що передбачає кампанія, яку ведуть міжнародні організації спільно із міністерством сім'ї та молоді?

Моніка Платек: Ця кампанія розпочалася у серпні у різних українських містах. Варто зазначити, що Євросоюз і Рада Європи підтримують 5 різних проектів, і один із них – це інформаційна кампанія. Ми хочемо донести до людей інформацію, що є служби, куди вони можуть звернутися за допомогою у разі потреби. Також ця кампанія спрямована на те, щоб поінформувати, що соціальні служби і міліція також вже підготовлені до того, щоб не казати вам: "Ідіть до дідька, це ваша особиста сімейна справа!". Це справа державна, і вони будуть цим займатися.

Третя проблема – це не особиста справа. Це не просто сімейні проблеми. Треба вміти розрізняти сімейні проблеми і насильство. Насильство – це злочин. Коли ми погоджуємося на насильство вдома, то ми сприяємо порушенню законів. Дуже часто ті, хто спрямовує насильство на іншого, пояснює свою поведінку так, що, мовляв, нерви не витримують. Але вибачте мені, як часто нам в офісі хочеться сказати: ти дурень, і навіть дати в лоба! Але ж ми того не робимо. Значить, причина в іншому. І насильство людина дозволяє собі тоді, коли знає, що не буде ніякої відповідальності.

Дуже важливо, що ця кампанія покликана донести до людей дві важливі речі: по-перше, жертва має право на захист, а той, хто застосовує насильство, це злочинець. І наступний момент: люди мають сказати "ні, ми цього не хочемо", і показати молоді, що це не є нормально.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2010/08/100810_family_violence_ob.shtml

© BBC 2010