22.02.2011

Президентові України

Януковичу Віктору Федоровичу

Копія: Прем’єр-міністру України

Азарову Миколі Яновичу

Копія: Голові Верховної Ради України

Литвину Володимиру Михайловичу

ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

Високошановний пане Президенте!

У зв’язку із запровадженням адміністративної реформи в Україні, українські громадські організації звертаються до Вас, пане Президенте, з питань здійснення державної політики забезпечення рівності жінок і чоловіків у нашій державі.

Як показав світовий і європейський досвід, рівність прав і можливостей жінок і чоловіків є обов’язковою умовою демократичного розвитку у всіх сферах суспільного життя і сприяє  економічному піднесенню. Саме тому принцип ґендерної рівності був покладений у фундамент побудови економічно-розвинених та демократичних суспільств.

Створення й функціонування державного механізму забезпечення рівності жінок і чоловіків є важливою складовою на шляху до євроінтеграції. Всі європейські структури розглядають рівність жінок і чоловіків як фундаментальну цінність, як пріоритет у соціальних перетвореннях. Україна,  обравши європейський шлях розвитку, підтвердила своє позитивне сприйняття документу «Пріоритети плану дій Європейський Союз-Україна», в якому стверджується політика анти-дискримінації і забезпечення рівних можливостей як важлива складова соціальної політики.

            Українська держава у документі «Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна», прийнятому відповідно до підписаної Президентом України Декларації ООН «Цілі Розвитку Тисячоліття», зобов’язалась до 2015 року виконати взяті зобов’язання у забезпеченні рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Ви підтвердили це на Саміті Цілей Розвитку Тисячоліття ООН у вересні 2010 року в Нью Йорку. Залишається п’ять років до виконання взятих на себе зобов’язань.

Заключні зауваження Українському урядові, зроблені Комітетом ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у лютому 2010 року, наголошують на необхідності «зміцнення національного механізму шляхом розширення його повноважень і можливостей, зокрема, шляхом надання йому вищого статусу в системі державної влади та забезпечення належними людськими і фінансовими ресурсами, підвищення ефективності його діяльності».

Включившись у світовий контекст ґендерних перетворень, Україна за короткий час досягла значних успіхів у творенні суспільства ґендерної рівності і розгорнула діяльність із виконання взятих міжнародних зобов’язань. На національному рівні був прийнятий Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», в якому була визначена компетенція уже практично сформованої системи органів управління ґендерними процесами.

            На жаль, в результаті прийнятого Вами Указу № 1085  «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 11 грудня 2010 року було ліквідоване Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, до компетенції якого законодавчо віднесена розробка та впровадження державної ґендерної політики. Цим було завдано суттєвої шкоди сформованому протягом десятиліття державному механізму забезпечення ґендерної рівності та проігноровано систему зв’язків державних органів із громадськими структурами.

Сфера забезпечення рівності жінок і чоловіків залишилась поза державним управлінням, на яке покладалося формування суспільства ґендерної рівності. Виконавча влада позбавилась системи функцій виконання цільового Закону  «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та інших нормативно-правових документів з питань ґендерної рівності. Громадськість позбавлена механізму участі в діяльності державних структур у питаннях забезпечення ґендерної рівності.

            Висловлюючи думку української громадськості, звертаємось до Вас з проханням переглянути положення Указу в частині ліквідації регулювання ґендерними процесами і створити,  відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», потужний національний механізм із забезпечення ґендерної рівності.  

            Зокрема:

·         Створити центральний орган виконавчої влади (окреме міністерство або державний комітет –  ЦОВВ), відповідальний за формування і реалізацію державної політики ґендерної рівності, яка має бути комплексною, тобто включати весь блок проблем стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, сім’ї, протидії торгівлі людьми, запобігання сімейному насильству. ЦОВВ має бути наділена повноваженнями щодо координації діяльності міністерств і інших центральних органів виконавчої влади у зазначеній сфері, розробки та виконання відповідних державних програм, здійснення контролю за дотриманням принципів ґендерної рівності при розв’язанні кадрових питань у центральних і місцевих органах виконавчої влади тощо.

·         Відновити роботу експертних рад при ЦОВВ  з питань формування ґендерної та сімейної політики та з розгляду заяв стосовно дискримінації за ознакою статі.

·         Створити Національне ґендерне бюро з широкими координаційними та аналітичними функціями при Кабінеті Міністрів України для забезпечення здійснення єдиної державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя.

·         Покласти відповідальність за впровадження політики ґендерної рівності на всі центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. Визначити в усіх органах виконавчої влади уповноважену особу (координатора) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

·         Прийняти нову Державну програму з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2016 року, оскільки термін дії попередньої програми закінчився в минулому році, і вся ця сфера лишається поза державним регулюванням.

·         Внести зміни до законодавства щодо запровадження ґендерних квот, без чого неможливо досягти індикаторів утвердження ґендерної рівності як одної з основних Цілій Розвитку Тисячоліття.

            На реалізацію цих напрямів державної ґендерної політики покладається багато сподівань широких прошарків українського суспільства. Громадські організації, з свого боку, готові долучитися до розробки положень про ЦОВВ, законопроекту щодо ґендерних квот, нової Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 20016 року та інших державних ініціатив із розробки та запровадження політики ґендерної рівності.

Просимо Вас, високоповажний пане Президенте, до остаточного реформування інституційного механізму з питань ґендерної рівності, призначити особисту зустріч з представниками/представницями громадських організацій, які беруть активну участь у формуванні та реалізації політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

            У відповідності до Конституції України, законів України «Про звернення громадян» та інших законодавчих актів, просимо Вас дати відповідь за вказаною адресою для листування:

03110, м. Київ,

вул. Івана Клименка 16, кв.32,

Оксана Кисельова,

КМГО «Інститут ліберального суспільства»,

президент

            З повагою, представниці / представники громадських організацій України:

1.Оксана Кисельова,

КМГО «Інститут ліберального суспільства»,

президент,

Проект Партнерство ЄК/ООН з ґендерної рівності

для розвитку і миру,

національний координатор,

Тел./Факс: +38 044 275 99 70

e-mail: okisselyova@voliacable.com

2.Олена Суслова, Інформаційно-консультативний жіночий центр,

голова правління

3.Лариса Кобелянська, Радник Прем’єр-міністра України

на громадських засадах

4.Колос Лариса, МГО «Школа Рiвних Можливостей», голова правління

5.Конченкова Iрина, МГО «Школа Рiвних Можливостей», виконавчий директор

6. Олеся Бондар, МБФ «Український жіночий фонд», виконавчий директор

7.Тамара Мельник, незалежний ґендерний експерт

8.Марфа Скорик, БО «Київський інститут ґендерних досліджень», директор

9.Валерій Марданенко, Центр розвитку демократії, голова правління

12. Олена Лазоренко, ГО «Жіноча Професійна Ліга», президент

13. Людмила Лобанова, ВГО «Всеукраїнський жіночий центр інформації

та соціально-економічної адаптації», голова

14. Світлана Дубина, Вінницької громадської організації «Інформаційно-просвітницький центр «ВІСЬ»

голова правління

15. Ірина Бабенко, Жіночий інформаційно-консультативний центр (м. Житомир), голова

16. Любов Максимович, Західноукраїнський Центр «Жіночі перспективи», директор

17. Оксана Кісь, Львівський Науково-дослідний Центр «Жінка і суспільство»,

директор

для кращого майбутнього» (м. Херсон),

голова

19. Віра Троян, Громадська організація «Жінки в науці», президент

20. Тетяна Ісаєва, Музей історії жіноцтва, історії жіночого та ­ґендерного руху,

директорка

21. Ірина Звєрєва, Український фонд «Благополуччя дітей», виконавчий директор

22. Олена Джеджора, Український католицький університет

23. Юлія Савельєва, Сумська обласна молодіжна громадська організація

«Ґендерна агенція консультації та інформації»

24. Сергій Мар'янчук, ГО «Молодіжна організація СЛАВІС-ВІННИЦЯ»

25. Тетяна Іваніна, Полтавський обласний осередок Ліги соціальних працівників України

26. Єґвгенія Луценко, Центр соціальних і ­­ґендерних досліджень «Нове життя»

27. Світлана Захарченко, Сумське міське громадсько-молодіжне об’єднання

«Міський кризовий центр»

28. Ярослава Сорокопуд, БФ « Добробут громад» МБФ ХПІ в Україні,

координатор ґендерних і навчальних програм

29. Олександра Сорокопуд, ГО « Молодіжний ґендерний центр ім. Н. Кобринської»,

виконавча директорка

30. Софія Буртак, БО « Львівська аграрна дорадча служба», координатор ґендерних програм