15 листопада 2001 року, рівно 10-річчя тому, українцями на суспільному та державному рівні була визнана проблема насильства в сім’ї і прийнятий Закон України «Про протидію насильству в сім’ї», покликаний її вирішувати. Наскільки ефективно діяв цей документ, як дотримувався усіма структурами, на які він покладає зобов’язання, і чи відповідає Закон практиці боротьби з суспільною хворобою насильства визначив моніторинг стану виконання моніторингу дотримання законодавства України у сфері попере дження насильства в сім’ї, представлений народним депутатом Оленою Бондаренко та президентом Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Катериною Левченко під час брифінгу «Практика застосування та ефективність реалізації Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» 15 листопада 2011.

  «Україна була однією з перших держав східноєвропейського регіону, яка розробила й прийняла спеціальний закон – «Про попередження насильства і сім'ї». Згодом на черзі було внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийняття нормативних актів, які конкретизували положення Закону, - відзначила доктор юридичних наук Катерина Левченко. – Проте насильство все ще залишається частиною українських реалій, тому важливо було з’ясувати, де ті прогалини, які заважають подолати проблемÑ ƒ».

  Як показав моніторинг, основними невирішеними до кінця питаннями залишаються ефективне надання допомоги постраждалим від насильства в сім’ї та покарання кривдників. При цьому, основна проблема стосовно Закону полягає не стільки у недоліках самого документу, скільки у його невиконанні. Головна біда українського законодавства у сфері попередження насильства в сім’ї – неузгодженість між собою нормативно-правових актів, що стосуються цієї царини.

   «Через неузгодженість, наприклад, Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Закону України «Про соціальну роботу із молоддю», скористатися послугами центрів соціально-психологічної допомоги можуть лише постраждалі віком до 35 років. Пенсіонери, особи з обмеженими можливостями, які є жертвами насильства у своїх родинах, взагалі не мають змоги отримувати таку допомогу, - зауважила Голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Комітету Верховної Ради України з питань прав людин и, національних меншин і міжнаціональних відносин Олена Бондаренко. – Така ж ситуація із Законом України «Про амністію», під яку дуже часто підпадають особи, котрі вчинили насильство в сім’ї, акти якого, у свою чергу, підпадають під ознаки так званих нетяжких злочинів (легкі тілесні ушкодження, побої, мордування, доведення до самогубства). Таким чином кривдники уникають безпосереднього покарання, а штраф, як адміністративна відповідальність, лягає на всю родину. На мою думку, Верховній Раді необхідно встановити, що особи , які вчинили насильство в сім’ї, звільненню від кримінальної відповідальності не підлягають».

     Моніторинг був здійснений у 2011 році міждисциплінарною групою фахових експертів, до складу якої ввійшли представники органів державної влади, міжнародних та громадських організацій – експерти даної теми, які щодня працюють у даному напрямі.

       Оскільки моніторинг ініціювала саме громадська організація, правничий підхід був поєднаний із суто прагматичним: реалізовуючи проект, було перевірено практичне функціонування кожної зі статей Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», зокрема у контексті діяльності всіх суб’єктів владних повноважень. Проведений порівняльний аналіз передбачених Законом обов’язків, покладених на органи виконавчої влади різних рівнів і профільних закладів, та реальних дій і наданих ними послу г. Через недосконалість та недостатність дій цих органів постраждалі часто не отримують відповідної допомоги, а кривдники — не несуть належної відповідальності. На цьому ґрунті слід говорити про виняткову необхідність як удосконалення чинного національного законодавства, так і застосування міжнародних норм через ратифікацію міжнародних документів, котрі містять високі стандарти у сфері захисту постраждалих осіб та попередження насильства в сім’ї.