23 – 25 жовтня 2013 р. у Харкові відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Гендерна політика міст: історія та сучасність, організаторами якої стали: Міністерство освіти і науки України, Харківська міська рада, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, Російська асоціація дослідників жіночої історії, Харківська обласна організація Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, проект «Київський діалог» (Міжнародний фонд «Відродження»), Institute for Go-Governanceм (Відень, Австрія), Міжнародний проект «OPEN for young women», Всеукраїнська мережа центрів гендерної освіти ВНЗ.

На конференції відзначалося, що гендерна політика України має стати більш значимим напрямком соціальної політики (Україна займає 63 позицію у світовому рейтингу гендерного розвитку). Робота конференції стала на часі, враховуючі такі загальнонаціональні події, як: 

Відмічалося, що сучасний міський простір також має бути описаний гендерною парадигмою – через особливості його сприйняття та рівень задоволення потреб різних статево-вікових груп мешканців. В українських містах мешкає 70% громадян/громадянок країни, тому нагальним завданням є формування гендерно справедливого життєвого простору міст. 

Заступниця міського голови Харкова (з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення), член виконавчого комітету Харківської міської ради, д. соц. н., проф. С. О. Горбунова-Рубан дала високу оцінку гендерним ініціативам Сумського державного університету, спрямованим на створення умов для навчання студенток-мам. Юлія Савельєва, координаторка проекту Гендерного центру Сумського державного університету «Заклад, дружній до сім’ї», відзначила необхідність впровадження гендерно-чутливих дружніх до сім’ї ініціатив у ВНЗ України, зокрема, створення сприятливих умов для збалансування професійних та сімейних обов’язків студентів, співробітників.

Представники харківського муніципалітету також акцентували увагу на важливості формування у місті гендерно справедливого простору (у т. ч. через урахування потреб маломобільних груп, зокрема, батьків з малолітніми дітьми). С. О. Горбунова-Рубан також підкреслила роль Харківського національного університету міського господарства імені О. М.Бекетова у проведенні гендерної політики на місцевому рівні, «гендерні проекти» якого орієнтовані на дослідження: гендерної асиметрії у проектуванні міського простору; гендерно-чутливих умов користування міським транспортом; гендерних вимог до освітлення міст (урахування потреб у безпеці жінок та дівчат у неосвітлених просторах); механізмів досягненя гендерного паритету в управлінських системах. Олександр Беляцький, начальник відділу з контролю за діяльністю житлово-комунальним господарством і об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків Департаменту житлового господарства Харківського міськвиконкому, відзначив роботу Гендерного центру ХНУМГ імені О. М. Бекетова, який у партнерстві з Харківською міською радою виконав пілотний проект з гендерного бюджетування міських програм благоустрою прибудинкових територій. (Гендерне бюджетування передбачало переструктурування витрат на облаштування дитячих майданчиків таким чином, щоб були враховані потреби усіх груп користувачів такими міськими територіями). Експертка Фонду Ф.Еберта в Україні Тетаня Іваніна презентувала досвід програми «Гендерне бюджетування на місцевому рівні», якою було охоплено з 2011 – 2013 роки 10 українських міст.

Учасники конференції отримали нагоду безпосередньо поспілкуватися та обмінятися досвідом з науковою спільнотою й управлінцями Австрії, Німеччини, США, Росії, Казахстану, різних міст України. Так, учасники ознайомилися з досвідом відділу гендерного мейнстрімінгу Віденської міської ради, яким поділилася Урсула Бауер – уповноважена Віденської міської ради, відповідальна за організацію і безпеку міста. Означений відділ здійснює гендерний моніторинг за усіма секторами життєдіяльності міста, а також проводить спеціальні соціологічні дослідження, здійснює велику роботу щодо виявлення у місті сексистської реклами і т.ін. Демократизація та децентралізація державного управління, притаманна Австрії, виявляється, зокрема й у тому, що кошти на реалізацію гендерної політки на місцевому рівні мають бути закладені у муніципальних (а не національному) бюджетах. (Як зазначила пані Урсула: «Якби гроші приходили «ззовні», то ніхто б не зрозумів такої ситуації»). Заступник бургомістра м. Швайг регіону Нюрнберга Бригітте Цепф, торкнувшись історико-політичного контексту гендерної політики в Німеччині, окреслила вектори трансформації ролі жінки в німецькому суспільстві та показала структуру гендерної політики на місцевому рівні. Дослідниця Технічного університету (Technische Universität Chemnitz) Паула Старре зазначила, що уряд Німеччини серйозно переймається рівними можливостями в отриманні освіти молодими жінками – студентками, які мають сім’ї з дітьми. Вона перелічила значну кількість пільг, виплат на дітей, які виховуються в студентських сім’ях. Марина Лось, координаторка міжнародної мережі «OPEN for young women» за напрямом «Україна-Німеччина-Україна», що надає консультації українським жінкам віком від 18 до 30 років, які планують навчатися, працювати чи займатися волонтерською діяльністю. Особливу увагу мережа приділяє питанням протидії торгівлі людьми та трудовій міграції. Також були актуалізовані питання формування соціальної політики великого міста (гендерний аудит міста, гендерне бюджетування), а також інтеграції гендерних індикаторів у стратегії сталого розвитку міст. 

Директорка НДІ соціальних і гендерних досліджень Каздержжінпу, експертка Національної комісії у справах жінок та сімейно-демографічної політики при Президентові Республіки Казахстан, д.філос.н. Замза Кодар акцентувала увагу на ролі комісій з представників різних організацій при кожному органі влади, в компетенції якого знаходяться питання гендерної політики. Д.н.держ.упр., професорка Київського університету імені Бориса Грінченка Лілія Гонюкова, д.психол.н.,проф., директорка Центру гендерних студій Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Оксана Кікінежді наполягали на необхідності гендерного аудиту програм вищих навчальних закладів, що має стати стимулом для активізації гендерної політики на місцевому рівні. Д.філос.н., професорка Харківського національного медичного університету Катерина Карпенко акцентувала увагу на неоднозначності сприйняття гендерної політики в українському суспільстві, зокрема, на виступах церкви проти гендерної політики через вплив культури постмодерну на гендерну ідентифікацію. Роль Музею жіночої та гендерної історії, як зберігача та ретранслятора гендерних ідей, висвітлила його директорка Тетяна Ісаєва.

Учасники конференції мали можливість ознайомитися з дослідженнями відомих українських та зарубіжних експертів у галузі гендерної історії, гендерної філософії, гендерної економіки, гендерної урбаністики. Серед актуальних питань гендерної політики на конференції ставилися й такі: урбанізм і трансформації гендерної культури; місто і гендерна демократія; гендерний підхід в формуванні соціальної політики великого міста; гендерний аудит та бюджетування міста; гендерні індикатори сталого розвитку міст; гендерно чутливий ВНЗ.

В рамках конференції відбулися презентації пілотних проектів з гендерного аудиту міського простору (м. Харків, м. Чугуїв Харківської області м.Комсомольськ Полтавської області). Об’єктами проектної уваги стали парки та дитячі майданчики, як території для організації якісного дозвілля мешканців. Виконавці проектів виходили з того, що встановлення гендерної рівності у користуванні міськими територіями передбачає відповідне їх облаштування (таким чином, щоб задовольняло потреби різних статево-вікових груп мешканців у праві на якісне дозвілля). У виконаних проектах благоустрою міських територій гендерні індикатори було включено у систему планування та проектування рекреаційних територій міста.

Учасники конференції звертали увагу представників органів місцевого самоврядування на необхідність продовження роботи щодо включення «гендерних індикаторів якості міського простору» у муніципальну політику. Актуальним залишається пошук ефективних механізмів перетворення «міського ландшафту» у напрямку гармонійного поєднання прав і можливостей жінок і чоловіків у доступі до «життєвих просторів міста». Успішність реалізації гендерної політики міст багато у чому залежить й від здатності муніципалітетів встановлювати партнерство з громадою, у т.ч. гендерними центрами, які можуть: надавати консалтингові послуги органам місцевого самоврядування у розробці гендерної компоненти проектів регіонального розвитку; координувати наукові розробки перспективних гендерних технологій щодо встановлення паритету статей в усіх сферах життєдіяльності міста; сприяє формуванню гендерної методологічної культури науковців-дослідників та фахівців міського господарства.