Томчук Ксенія, студентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії

Masculin, féminin: ґендерні стереотипи у повсякденному житті українця

« — В чому ж мораль?

— Що жінка, якою її створила природа і якою її виховує в наш час чоловік, стає його ворогом і може бути тільки або рабою його, або деспотом, але ні в якому разі не подругою, не супутницею життя. Подругою вона йому може бути тільки тоді, коли буде повністю зрівняна з ним у правах і буде рівна йому за освітою і в праці. Тепер вже в нас тільки один вибір: бути молотом або ковадлом».

Леопольд фон Захер-Мазох «Венера у хутрі», 1870 р.

«Значит, так. Находим под столом большой железный ящик с кнопкой включения, на которой написано Powerили нарисован кружок с палочкой, похожий на значок фирмы Indesit(рис. 2.1). Но, в любом случае, это самая большая кнопка. Нажимайте!»

Евгения Пастернак «Компьютер для женщин: научитесь не боятся своего компьютера!», 2010 р.

            Жінок і чоловіків прийнято розглядати як дві протилежності. Вважається, що вони відмінні за своєю природою, внаслідок чого повинні по-різному одягатись, поводитись, мислити, виконувати різні функції і виконувати їх також по-різному. Чоловікам і жінкам приписують протилежні риси характеру, типи мислення, мотиви поведінки, бажнання та цілі. Прийнято думати, що здібності людини залежать від її статі, тому жінкі і чоловіки повинні мати різні спеціалізації та виконувати різну роботу. Зазвичай на основі статі розподіляються сімейні функції. Так, жінку в першу чергу бачать «берегинею домашнього вогнища», яка займається хатньою роботою та дбає про затишок у домі, і матір’ю, що вирощує та виховує дітей; чоловіка ж в той же час розглядають як годувальника сім’ї, який працює за межами дому та забезпечує родину матеріальними благами і зазвичай тримається осторонь від «дрібних» домашніх турбот. Дітей в сім’ї виховують за такими ж зразками: дівчаткам змалку купують іграшковий посуд,  ляльок в рожевих сукнях, іграшкові прикраси та косметику, читають казки про прекрасних принцес, навчають бути врівноваженими, ласкавими та охайними. Іншими словами — привчають до домашньої сфери та виховують традиційно жіночі «м’які» риси характеру. Виховання хлопчиків відбувається по-іншому: їм купують різноманітні машинки, конструктори, м’ячі. Їх вчать бути активними і залучають їх до спорту, вчать думати, купуючи їм логічні ігри, головоломки. У вихованні хлопчиків та дівчат існує так званий «подвійний стадарт»: у дітей різних статей заохочують розвиток відмінних рис характеру, висувають до них різні вимоги. «Подвійний стандарт» виявляється і в подальшому житті дітей: до них так само по-різному ставляться в школі та університеті, а згодом —  на роботі. Відмінні «чоловічі» та «жіночі» зразки поведінки демонструють засоби масової комунікації: телебачення, газети та журнали, реклама, популярні книжки розповідають про те, що жінки та чоловіки «пішли з різних планет».  Все це приписується лише на основі біологічної статі. Та чи справді статеві відмінності так багато значать? Чи роблять вони чоловіка та жінку цілком протилежними істотами? Чи дійсно анатомія — це доля?

            Були часи, коли відповідь на це питання була «так». Тривалий період числені наукові чи псевдонаукові теорії доводили біологічне походження відмінності та нерівності жінок і  чоловіків. Робили вони це різними способами: і переносили у спотвореній формі закони термодинаміки у соціальну сферу, і звертались до тези Дарвіна «Виживає найсильніший», і шукали закладену нерівність у генах. Такі теорії отримали загальну назву «біологічний есенціалізм». Вони були відверто спекулятивними, їх основною метою було виправдання поточного соціального порядку, де жінка не мала жодних прав і була під цілковитою владою спочатку свого батька, пізніше — свого чоловіка (аналогічним способом у той час виправдовувалась, наприклад, расова та етнічна дискримінація.).