На розгляді парламентського комітету з питань свободи слова перебуває законопроект, мета якого – унеможливити «пропаганду гомосексуалізму». Правозахисники стурбовані проявами гомофобії у стінах Верховної Ради.

Група депутатів з числа як проурядових, так і опозиційних фракцій, переймається «захистом прав дітей на безпечний інформаційний простір». Парламентарії пропонують доповнити "пропагандою гомосексуалізму" заборонні переліки низки законів - "Про захист суспільної моралі ","Про друковані ЗМІ в Україні"," Про телебачення і радіомовлення ". Для оновленого заборонного переліку Закону "Про видавничу справу" пропонують формулювання "культ гомосексуалізму". Поправкою до Кримінального кодексу хочуть заборонити в Україні обіг творів, що "пропагують гомосексуалізм". Сам «гомосексуалізм» визначили як "відносини сексуального характеру між особами однієї статі". Визначення поняття пропаганди проект не пропонує. Документ створено Євгеном Царьковим з Компартії, Катериною Лук'яновою з НУНС, Павлом Унгуряном з БЮТ, Юлією Ковалевською з Партії регіонів, Тарасом Чорноволом (депутатська група "Реформи заради майбутнього") і Лілією Григорович з НУНС.

«Загроза національній безпеці»

Автори ініціативи пояснюють - на їхній погляд, поширення «гомосексуалізму» складає загрозу національній безпеці, оскільки приводить до епідемії ВІЧ/СНІД, а також руйнує інститут сім'ї та може призвести до демографічної кризи.

Запропоновані законодавчі зміни викликають у правозахисників лише здивування. На думку виконавчого директора Української Гельсінської Спілки з прав людини Володимира Яворського, закон – суто популістський, орієнтований на неприйняття гомосексуалізму у суспільстві. «Закон призведе до кримінального переслідування за сексуальну поведінку, що буде надто дико виглядати в сучасній Європі і буде черговим кроком для остаточного знищення іміджу країни як демократичної» - зауважує правозахисник.

Медіа-експерт Ігор Розкладай припускає, що у Верховній Раді може знайтися підтримка навіть для такого «дикунства». Адже в українському суспільстві розвинута гомофобія і парламент у цьому випадку не є винятком. Виконавчий директор організації, що захищає права геїв і лесбійок «Точка опори» Зорян Кісь також говорить, що попри явну анекдотичність закону, шанси бути прийнятим - цілком реальні. «Депутатів можуть "взяти", на так звані "сімейні цінності", які інколи об'єднають і більшість, і опозицію» - каже Зорян Кісь. І приклади вже є - у Литві, попри її членство в ЄС, ухвалено схожий закон з такою ж "дитячою" аргументацією. Те саме зроблено на рівні двох суб'єктів Російської Федерації, нарікає громадський діяч.

Захист прав дітей?

Керівник всеукраїнської громадської «Гей-Форум України» Святослав Шеремет сказав в інтерв’ю Deutsche Welle: "Товариш Євген Царьков талановито скористався традиційним політтехнологічним прийомчиком: у назві законопроекту він вирішив зафіксувати інший сенс, ніж має проект за своїм змістом. Адже захист прав дитини на безпечний інформаційний простір ніяк не зводиться до обмеження інформування про гомосексуальність».

Одне з наріжних питань сучасної дитячої педагогіки полягає в тому, коли, як і чиїми силами інформувати дитину про сексуальність людей, каже Шеремет. Він прихильник того, що дитину слід виховувати в належному розумінні нею тих соціальних реалій, які присутні в суспільстві. «Отже, діти повинні отримувати адекватне уявлення про те, що таке гомосексуальність. Тут незамінною є роль батьків, які мають давати правдиві, але коректні відповіді на дитячі запитання про інтимні стосунки». На думку Святослава Шеремета, пропонований законопроект насправді не забезпечує право дитини на безпечний інформаційний простір, а обмежує його.

Володимир Яворський теж переконаний, що закон не захищає дітей. «Загалом такого поняття як «безпечний інформаційний простір» в праві демократичної країни не може бути. Достатньо дивним є забороняти щось робити дорослим між собою з метою захисту дітей, котрі до дій дорослих не мають жодного стосунку» - заявляє правозахисник.

Тим часом правозахисник Костянтин Рєуцький сподівається, що депутатам, які зареєстрували цей законопроект, добре відомо, що закони та підзаконні акти не можуть звужувати обсяг прав та свобод, гарантованих Конституцією України та міжнародними угодами в сфері прав людини. «Впевнений, вони добре розуміють, що такий безглуздий закон, який фактично легалізує дискримінацію, не може бути прийнятим - він апріорі неконституційний. Отже, я роблю висновок, що за цією, вибачте, "законодавчою ініціативою" немає нічого, крім популізму. Але небезпека такої ініціативи парламентарів у тому, що вона закріплює у суспільній свідомості зневагу до цінностей прав людини і демократії. Спостерігати це сумно і соромно» - сказав Deutsche Welle правозахисник з Луганська.

Гетеросексуальна пропаганда не працює

Соціолог, кандидат психологічних наук Віктор Пушкар не вірить у те, що «пропаганда» може впливати на поширення гомосексуалізму. «Сексуальна орієнтація людини формується в дуже складний спосіб. "Пропаганда" у формуванні сексуальності не відіграє суттєвої ролі» - говорить Пушкар. Святослав Шеремет додає, що не знайомий з жодним геєм чи лесбійкою, на сексувальну орієнтацію яких вплинула би якась «пропаганда». «Так само, як геї не стають гетеросексуалами через нав’язування суспільством гетеросексуальної моделі поведінки» - каже керівник «Гей-Форуму України».

Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Євген Тейзе

http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15236471,00.html