Майдан стоїть! Вже не одну добу!

Його не чують ті, що мали б чути,

Які так хочуть цей Майдан зігнути

І на коліна кинути юрбу…

Та ми Народ, а не юрба безрідна,

Ми Нація, ми діти Кобзаря!

Зійде й для нас омріяна зоря,

Бо ми усіх героїв наших – гідні!

Вони за нас страждали в таборах,

Безстрашно йшли під більшовицькі кулі.

Ми не забули ті роки минулі,

Те рабство і голодомору жах.

Ми не забули славні імена!

То ж нас кийком ментовським не зламати.

За нами Україна – рідна мати,

Вона, як мама в кожного, – одна…

Майдан стоїть! Його не розігнати:

Там наші діти, душі і серця…

А отже, нам стояти до кінця,

Бо так велить Вітчизна – рідна мати!