Майдан стоїть! Вже не одну добу!
Його не чують ті, що мали б чути,
Які так хочуть цей Майдан зігнути
І на коліна кинути юрбу…
Та ми Народ, а не юрба безрідна,
Ми Нація, ми діти Кобзаря!
Зійде й для нас омріяна зоря,
Бо ми усіх героїв наших – гідні!
Вони за нас страждали в таборах,
Безстрашно йшли під більшовицькі кулі.
Ми не забули ті роки минулі,
Те рабство і голодомору жах.
Ми не забули славні імена!
То ж нас кийком ментовським не зламати.
За нами Україна – рідна мати,
Вона, як мама в кожного, – одна…
Майдан стоїть! Його не розігнати:
Там наші діти, душі і серця…
А отже, нам стояти до кінця,
Бо так велить Вітчизна – рідна мати!
