Реквієм любій подрузі, Оленці Микитась…
Оленка, серце защемило…
Пішла у світлу тиху даль…
Така жіноча, сильна, мила…
В душі лиш сльози і печаль…
А скільки всього планувалось…
Не встигла, час безжальний зтер…
Біда настигла.. Серце стало…
Без тебе як ми всі тепер?…