Близько половини населення України потерпали від насильства у сім’ї впродовж свого життя. Модель, за якої становище жертви залишається незмінним, і вона продовжує терпіти знущання від рідної, близької і коханої людини, здається, не має перспектив для подолання. Адже 30% потерпілих зазнавали насильства вже у дитячому віці. Як результат, колишні жертви перетворюються на агресорів. І тягнеться так з покоління в покоління.

Чому самореалізацію чоловіка, незалежно від рівня його обдарованості й таланту, суспільство сприймає як річ очевидну, тоді як питання професійного, творчого, особистісного розвитку жінки неминуче стає об’єктом дискусій, які зрештою зводяться до навішування ярликів про «грізних феміністок»? Хто визначає «основну місію жінки» і чому вона прив’язана виключно до дітонародження? Що означає феномен зникання жіночої обдарованості? А водночас — наскільки комфортно почуваються сьогодні і сучасні чоловіки, які змушені реалізовуватися у спрощених моделях «влади — грошей — сили»?

Я уже несколько раз выступала на семинарах, посвященных феминистской тематике, правам женщин, гендерной дискриминации и т.д. И поняла, что тематика эта мужчинам нисколько не интересна. Точнее, никакой заинтересованности не то что в разрешении, но даже в сколько-нибудь серьезном обсуждении этих проблем мужчины не проявляют. А вот к самой теме относятся с энтузиазмом, на семинары такие ходить любят. Западные левые – из политкорректности и чувства долга, наши – в основном прикола ради, забавы для.