Чоловікам, які заходять до цього музею, пропонують взути черевички на високих підборах… Не кожний чоловік наважиться вистояти-виходити всю екскурсію на підборах. А жінки нічого – бігають… і так все життя. «Так то ж жінка…».

Розповісти про жінку без цензури, а не применшити роль чоловіка – одна з ідей Музею жіночої та гендерної історії (далі – Гендерний музей).

17 червня у МОНУ відбулася зустріч представників Міністерства, громадських організацій, освітніх центрів та кафедр ВНЗ з приводу обговорення впровадження гендерних підходів у систему вищої освіти України. Захід відбувся за підтримки Всеукраїнської мережі центрів гендерної освіти у ВНЗ, Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Міністерства освіти і науки.

Відповідь на статтю Марії Маєрчик

Тамара Марценюк 10 березня 2014

Моя коротка стаття – це не так критика, як раше інший погляд – учасниці подій 8 березня останніх 4-5 років, волонтерки Євромайдану і викладачки курсів на гендерну тематику. Окрім того, як учасниця подій Феміністичної Офензиви і Жіночої сотні, прихильниця обох організацій, не можу не висловитися, особливо, з приводу останньої та 8 березня 2014 року. 

В Україні багато різних театрів – і професійних, і аматорських. Та є один, що гідний особливої уваги. Бо дотепер не мав аналогів ані в нашій країні, ні навіть за кордоном. Йдеться про Ґендерний інтерактивний театр.

Детальніше про театр, тематику та особливості його виступів – в інтерв’ю з виконавчим директором Міжнародної Школи Рівних Можливостей Іриною КОНЧЕНКОВОЮ.

В обществе, где половина населения страны воспитана однополыми парами: мамами и бабушками, где вся система образования построена на женском труде, а декретный отпуск берут лишь 2% мужчин, разговоры о равноправии полов когда-нибудь должны были перейти в практическую плоскость. И вот на днях в Харькове произошло без преувеличения неординарное событие. В нашем городе открылся не имеющий аналогов в Европе Музей женской и гендерной истории. В нем можно не только увидеть памятник кастрюле, выкинуть в корзину для мусора туфли на высоком каблуке, узнать, сколько месяцев в году тратит женщина на мытье посуды, но даже под вой сирен провести ночь в атмосфере оккупационного Харькова. Поскольку нога журналиста еще сюда никогда не ступала, приоткрою некоторые тайны этого экстравагантного во всех отношениях музея.